1. Гляйвіце - останній локальний конфлікт в Європі, що переріс у глобальну війну.

1вересня 1939 року розпочалася ІІ Світова війна.

У німецькому містечку Гляйвіце знаходилась найвища в Європі дерев'яна радіовишка. Вона була побудована за 5 км від польского кордону. Німецьке радіо транслювало на території польської та німецької Сілезії, де мішано проживало польсько-німецьке населення, германську імперську ідеологію.

В радіоефірі постійно траслювались "наукові" та суспільно-політичні передачі, які послідовно доводили до жителів Польщі, що ці території споконвіку належали Германії, що потрібно відновити "історичну справедливість" і повернути німцям, яких пригнічують поляки, свободу і недоторканість, а також шляхом "вільного референдуму" приєднати території польської Сілезії, які "населяють переважно німці", до Німечини. Особливою популярністю користувалися "свідоцтва свідків" про нечувані звірства з боку польських націоналістів щодо німецького населення, яке проживає в Польщі.

На німецько-польському кордоні в результаті німецьких диверсій, що регулярно і послідовно проводилися добре озброєними людьми без опізнавальних знаків із широким залученням місцевого німецькомовного населення, відбувалися постійні локальні зіткнення з польськими прикордонниками та поліцейськими. Німецькі диверсанти використовували етнічних німців задля розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

На цій хвилі різко зріс польський патріотизм. Німецькі спецслужби врахували цей факт, коли розробляли спецоперацію під назвою "Гімлер". Суть цієї операції заключалася в тому, щоб інсценізувати напад ветеранів польських сілезьких локальних війн на гляйвіцьку радіостанцію. Цією операцією керував головний адьютант СД Гейдріх. Німецьку диверсійну групу очолив онімечений литовець Науйокс. Про нього заведено говорити, як про "людину, яка розпочала ІІ Світову війну".

Науйокс з командою перевдягнених "польських агресорів" увірвався в радіорубку, сказав у мікрофон по-польськи, що радіостанція в руках поляків, розкидав по території заздалегідь підготовлені "консерви", тобто перевдягнені в цивільний одяг трупи мертвих в'язнів германського концатобру Заксенгаузен. Їхні мертві тіла стали в устах німецької пропаганди "невинними жертвами польської військової агресії". На доказ присутності польських "диверсантів" на території Гляйвіце, попередньо було вбито і залишено в радіорубці труп польського патріота, фермера, перевдягненого у польську військову форму, Ф.Гньока - першої жертви ІІ Світової.

Шеф гестапо Мюллер провів публічне розслідування, в ході якого виявив беззаперечну вину польських націоналістів у пролитті німецької крові. Гітлер представив цей факт для Англії і Франції, що вела політику замирювання ІІІ Рейху, як привід для нападу на "польського агресора" з метою захисту німців.

Того ж таки 1вересня, вранці, німецький крейсер "Шлезвік-Голштейн" відкрив вогонь по польській військовій частині в Данцігу. А 17 вересня на східні креси Польщі увійшли радянські війська. Світ на довгі роки забув, про те, як виглядає мир і що таке звичайне людське щастя.

Велика політика не помічає маленьких людей. А ті маленькі люди, які бажають залишити свій слід в історії, і заради цього йдуть на великі війни втрачають все. Таким був Науйокс, що був засуджений в Нюренберзі на довгий строк ув'язнення. Таким став і "легендарний" Захарченко, глава ДНР, якого нещодавно вбили у Донецьку.

2. "Постріли в Майнілі"

Так називалася провокація, організована Радянським Союзом 26 листопада 1939 року біля кордону з Фінляндією. Того дня Молотов заявив послу Фінляндії в Москві, що о 15.45 був відкритий артилерійський вогонь з території Фінляндії по російським військам, які знаходились в селищі Майніла; при цьому було вбито двоє солдат, та один офіцер Червоної армії. Радянський уряд висловив ноту протесту і висунув вимогу відвести фінські фійска для запобігання подальших провокацій від кордону на 25 км, що й негайно було здійснено фінським командуванням.

Урядом Фінляндії було проведено розслідування, в результаті якого виявилось, що постріли були здійснені з території Росії по галявині, що знаходилась біля Майніла. Для Радянського Союзу було запропоновано провести спільне розслідування "інциденту". СРСР цю пропозицію ігнорувало. Натомість Молотов заявив, що фіни продовжують збройні провокації проти Радянської Росії по всьому Карельському перешийку.

Після цієї заяви радянський уряд розірвав дипломатичні відносини з Фінляндією, а 30 листопада радянські війська розпочали повномасштабну окупацію Фінляндії.

1 грудня на "звільненій" від "фінської буржуазії" території було сформовано "Народний уряд демократичної республіки Фінляндія" - НРФ. Його главою став фінський комуніст Куусінен. Одночасно совєти по радіо передали звернення до братнього фінського народу. В ньому було підкреслено, що прохання про допомогу, зроблене від імені пригнобленого капіталістами та націоналістами фінського народу Радянський Союз задовільнив і обіцяє якнайшвидше "звільнити" братню Фінляндію від "капіталістичного ярма", та накормити зголоднілий фінський народ хлібом.

Одночасно було заявлено, що народ Карелії завдяки братній підримці СРСР нарешті воз'єднається зі своїми братами фінами задля створення єдиної вільної народної республіки. Ці та інші запевнення "братнього російського народу" робилися в той самий час, коли Червоною армією здійснювалися масивні бомбардування промислових комлексів та столиці Фінляндії. "Блаженні совєтскі миротворці" прийшли на фінську землю заради того, щоб примирити та об'єднати розділений капіталістами братній фінський народ.

Найжорстокіша за всю історію людства ІІ Світова війна розпочиналася із прагнень до "віновлення історичної справедливості", з "благородної" боротьби за права пригнічених.... Бойові дії проводились з найблагочестивіших "християнських" мотивів - "накормити голодного хлібом", "віддати своє життя за брата свого" в священній війні із фінським націоналізмом, який відособлює робітничий клас Фіндяндії від дружньої світової соціалістичної сім'ї народів. Хіба може щось бути більше за цей "подвиг"?

3. "Зелені чоловічки"

Ця, вже знаменита сьогодні характеристика содатів російської армії, виникла не в Криму у 2014 році, а у Литві в
1919 році.

"Зеленими чоловічками Пілсудського" називалася польська армія, яка без жодних розпізнавальних знаків восени 1919 року захопила Вільно. Її очолив бувший російський генерал Желіговський. Диверсійну операцію будо названо "Заколот Желіговського".

1-ша польська Литовсько-Білоруська дивізія, яку очолив генерал, підняла в Бялостоку "заколот" проти литовських поневолювачів "споконвічних польських земель", узяла Вільно під свій контроль провела на вулицях визвольне повстання місцевого масштабу, допомогла "польським борцям за свободу і справедливість" у їхній "мужній й нерівній боротьбі" з "литовськими націоналістами", захопила владу в місті й оголосила про створення "незалежної держави", яку назвала "Вільною Литвою".

Таким чином Польща мала перед лицем західних дипломатів "вагомі докази", що у Вільно проживають переважно поляки, які будь-що бажають об'єднатися зі своєю Батьківщиною Польщею і підняли заради цієї "високої мети повстання". Це на їх думку давало повне право ведення польського військового контингенту в Литву. На їх переконання саме цього вимагали ті демократичні принципи, які сповідувала Європа. Адже на організованому повстанцями "голосуванні" "народна більшість" м. Вільно воліла приєднаттся до Варшави.

Політичне та військове керівництво Польщі публічно абстрагувалося від цих подій. Пілсудський, коли в 1923 році офіційно визнав свою участь у "заколоті", розповів про свою розмову з Желіговським: "Може настати хвилина, коли Ви матимите проти себе не лише позицію усього світу, а й Польщі. Може настати момент, коли навіть я буду змушений виступити проти Вас. Потрібно буде все взяти на себе....Якщо зараз Вільно не врятуємо, то історики нам цьго не пробачать".

А що стверджували польські історики? Вони пригадали, що колись були могутньою імперією - Річчю Посполитою, а литовці були напівдикими племенами, які тільки завдяки об'єднанню з Польщею стали справжнім народом. Агресію католицької Польщі проти Литви підримав Ватикан. Польська національна історична школа стверджувала, що литовців як народу без єдності з Польщею немає і бути не може!

Цю ідеологічну тезу підхопила Германія, яка була зацікавлена в ослабленні Литви і тому підримала Польщу. ІІІ Рейх претендував на литовський приморський порт Мемель.

Поляки зі своєї сторони не посоромились заключити військовий союз з фашиською Германією у боротьбі з чехами за Тешинську Сілезію. Вони також уклали військовий союз із профашиською Угорщиною в боротьбі за території Західної України з чехами і словаками.

4. А чехів, як і литовців виявляється теж не було...

Чешського народу, як твердила німецька, угорська та польська пропаганда на цих територіях виявляється ніколи не було. Це, як твердила пропаганда, штучно створена західними державами, зокрема Францією, на теренах Австро-Угорської імперії, нація. Ті території, які обіймала Демократична Чеська Республіка виявляється "несправедливо" відібрали у Версалі в 1919 році від Польщі, Угорщини і Германії. Лиш війна допоможе відновити "історичну справедливість", якщо чехи не усвідомлять своєї вини і не "покаються", тобто добровільно не повернуться в лоно бувших імперій.

У чешських Судетах, де проживала третина німців, було організовано Німецько-Судетську партію. Вона мала своїх представників у чешському парламенті, які блокували прийняття всіх не вигідних Германії законів. Її очолював нацист Генлейн. Він організував загони фрайкору - не великі формування воєнізованого "німецького опору". Ці загони проводили постійні диверсії по всім Судетам, грабували чешські магазини, нападали на чешську поліцію...

Генлейн вимагав проведення виборів та проголошення незалежності Судетів. Чешський уряд під тиском Німеччини заради уникення війни вимушений був піти на цей крок.

Але це не завадило Германії за мовчазної згоди Англії, Франції та США окупувати 1жовтня 1938 року всю Чехословаччину. Польська Річ Посполита зі своєї сторони, узгодженим з німцями ударом окупувала Тешинську Сілезію. Вже 18 жовтня майже відразу після окупації Чешської республіки, державою-диктатором було запроваджено медаль "У пам'ять про 1жовтня 1938 року", якою нагороджувалися учасники анексії Судетської області. На ній був напис: "Один народ, одна держава, один вождь".

5. Війна між війнами.

Багато хто з істориків вважає, що ІІ Світова війна була продовженням І Світової і вона не завешилась до наших днів.

Локальна війна, у Донбасі, яка розпочалася у 2014 році та окупація Росією Криму є підтвердженням цієї історичної теорії. Ця війна містить в собі практично всі вищеперелічені компоненти локальної (малої) постійної війни однієї держави проти іншої. Локальна війна виглядає як "внутрішній конфлікт" і може перерости у велику війну та поглинання однієї держави іншою за сприятливих зовнішньополітичнх обставин.

Як свідчать історичні факти, локальна війна - то грацювання м'язами перед нападом аби морально подавити "жертву". А диверсії на територіях, які збиралася окупувати та або інша держава - то демонстрація для міжнародної дипломатії "справедливості" застосування сили заради відновлення "законності".

Здебільшого вони здійснювались для того аби запобігти втручання у конфлікт третьої не бажаної для агресора сторони: "Вони самі розберуться, а ми лиш допоможемо нашим пригніченим братам, якщо вони попросять". А вони, як свідчать історичні факти, "просили".

В російській ідеологічній антиукраїнській кампанії, яка розпочалась десь у 2010 році і донині супроводжує цю локальну війну, містяться заклики "допомоги братньому народу". Звичайний український патріотизм характеризується як фашизм, а наміри законної влади врегулювати конфлікт, як "агресія" і втручання у внутрішні справи "законних республік". Висуваються вимоги "відновлення історичної справедливості". Політична ідеологія "священної" єдності "святої Русі" модифікується в модерну ідеологію "руського міра". Ціла імперська історична школа "науково" доводить що "українського народу ніколи не було", що українці то "ополячені росіяни". Створюються "опозиційні блоки", які обіцяють швидко завершити війну, звичайно ж за рахунок "каяття меншого брата перед старшим". Існує підримка РПЦ агресивної політики Росії. Були створені маріонеткові уряди псевдодержав ЛНР-ДНР та їх "армій", організованих з "місцевого та привозного матеріалу" професійними російськими бойовиками та офіцерами. Вони носять на собі російську символіку та сповідують принципи не рідного Д(Л)НРівського патріотизму, а чисто російського шовінізму. В Криму були "зелені чоловічки".

Російська дипломатія переконує світ, що в Україні "внутрішня громадянська війна" і "там нас немає". Відбулося проведення фіктивних виборів, які б підтверджували що народ прагне повернутися у лоно Росії, але "бандерівці" не дають. Були обіцянки об'єднати "братів, розділених націоналістами та американцями"...

6. Чи буде ІІІ Світова?

Саме такий тип локальних воєн, який веде нині Росія в Україні, був поширений у Європі, від Версальского договору 1919 року, котрий завершив І Світову війну, до Пакту Молотова-Рібентропа 1939 року. Цей договір між двома ображеними на світовий капіталізм модерних тоталітарних імперій по суті розпочав ІІ Світову війну. Одна з них зникла, а інша існує до наших днів.

Перші дві Світові війни були спричинені кризою і розпадом колоніальних авторитарних імперій, зокрема Британської, Німецької, Італійської, Французської, Османської, Японської, Польської Речі Посполитої, Російської... Майже всі європейські імперії були пов'язані між собою династчними зв'язками (німецька кров Габзбургів текла мало не у всіх європейських королівських родах). Не дивлячтсь на це, вони воювали між собою за колонії, матеріальні та людські ресурси.

Кожне з цих політичних утворень вірувало, що саме воно будує абсолютний порядок, "царство небесне" на землі на чолі з помазаником Божим - імператором - який втілює у своїй вінценосній особі долю всього народу. "Материнська" нація, тої або іншої імперії, яка намагалася поглинути народи, що знаходилися в сфері її політичних інтересів пропагувала для них віру в свою виклюсність.

В імперіях виникло поняття "третьго світу", та ідеології расизму, тобто політично догматизованої утопічної теорії про те, що "нижчі люди" або "не задіяні у виробництві класи" зайві в суспільстві та призначені на знищення, тому що все рівно зникнуть. А "нецивілізовані народи" самою природою призначені працювати для білих генетично прописаних хазяїв світу, творців цивілізації.

Імперські ідеології та їх пропаганда були головним заняттям гуманітарних, культурних і духовних імперських інституцій. Це не могло не призвести до війни імперій-титанів, адже колонізувати вже було нічого, весь вже світ був кимось завойований, а імперські амбіції росли.

І Світова війна знищила майже всі колоніальні імперії. На їх тлі виникли маленькі держави, які ще донедавна складали поневолені імперіями народи. Після закінчення ІІ Світової війни залишилась лиш одна тоталітарна держава імперського типу - СРСР.

Чи чекає на людство ще й ІІІ Світова війна, яка нарешті припинить цей тяглий глобальний конфлікт світового масштабу між монархічним абсолютизмом, який може існувати лиш у формі авторитарної імперії, та демократією?

За більш ніж 70 років від закінчення ІІСвітової війни час дуже стрімко змінився, економіка нині перестає бути ресурсною відповідно сенс у війні за ресурси зникає. Завдяки глобалізації поступово втрачають своє значення кордони між державами. Світ стає відкритим і замкеність на собі означає сьогодні культурну та економічну деградацію.

Рівень озброєння і світі настільки високий, що глобальна війна стає неможливою. Навіть школярі розуміють, що це призведе до знищення світу. Тому зброя сьогодні існує радше як стримуючий фактор, аніж засіб ведення серйозної війни. Все на що нині здатні держави імперського типу - це великий і малий терор.

Існують й донині у світі такі держави, які дивляться не у майбутнє, а "славетне минуле" і ніяк не можуть змиритися із втратою своїх древніх імперських амбіцій. Постійні локальні війни навколо кордонів з Росією є тому прямим свідченням.

7. ...

Біблейська картина падіння Вавилонської вежі - то буквальне зображення становлення і падіння імперій. І виключень історія не знає. Бо Несхибне Слово Господнє!

Facebook, 1 вересня 2018

Теги: