Є об’єктивні проблеми і ховатися від їхньої об’єктивності за допомогою суб’єктивної зміни ставлення чи антидепресантів не є виходом для людини, яку об’єктивна реальність і її смисли хвилюють значно більше за власну душевну гармонію і нірвану. Якщо людина зіткнулася з граничною проблемою, наприклад, зі стражданням невинних, з війною, з неподоланністю відчуження, навіть просто зі смертю, то ця проблема хвилює її більше за якісь дріб’язкові психологічні негаразди, депресію чи невроз, викликаний цією проблемою. Чесну людину не надто цікавитиме як «перестати непокоїтися і почати жити», як позбутися власного неврозу, оскільки це ніяк не вирішує реальну проблему, яка до цього неврозу призвела. І не тільки не вирішує, а й навіть не дає можливості повноцінно осмилити ситуацію в усій масштабності багатотисячолітнього людського досвіду осмислення подібних ситуацій. Тож тут психотерапія безсила, бо вона не може дати смисли і відповіді людині в такій ситуації. Їх може дати лише філософія або, у випадку віруючої людини, якісна релігійна система. Тут Артур Шопенгауер буде кращим терапевтом, ніж Ірвін Ялом.

Саме тому я не дуже згоден із Віктором Каганом, але повністю згоден із Андрієм Баумейстером, який намагався донести, що філософія має важливу практичну складову, пов’язану з пошуками відповідей на особисті граничні питання.

Власне, завдяки Андрію Баумейстеру в Києві не все виглядає зовсім вже плачевно в плані інтелектуального і культурного життя (якщо порівнювати із Західною Європою чи США), є якась надія. Хотілося би, щоби таких одночасно освічених, культурних і адекватних вчених було ще більше (ці три елементи в одній особі у нас трапляються дуже рідко). Жаль тільки, що відео ці російською, українською пан Баумейстер говорить ще краще :)

Facebook, 6 травня 2018

Теги: