Я погоджуюся з тим, що є непрості питання. Але для мене особисто достатньо того, що ПЦУ створено на базі відновленої Київської митрополії у складі Константинопольського Патріархату. Я вірю, тобто довіряю Церкві-матері. Вивчаючи історію Церкви в семінарії та академії, я чудово зрозумів, що питання про визнання хіротоній умовне, воно вирішується тим, що мотивується як "благо для Церкви". Єдність українського православ'я - це безперечно благо, і заради цього варто було піти на ікономію і визнати хіротонії, скориставшись правом приймати апеляції. З боку ж прихильників Московського Патріархату я бачу багато брудної пропаганди, брехні і маніпуляцій - починаючи від заяв та листів патріарха Кирила, від непослідовності митрополита Онуфрія та різних коментарів апаратчиків нижчої ланки. Щодо ж насильства - його не можна вітати. На жаль, багато насильства є і в діях прихильників Московського Патріархату, про що ми часто дізнаємося зі стрічки новин...

Для того, щоб Православну Церкву України швидше визнали інші Помісні Церкви, потрібно швидше єднання українського православ'я. А для цього потрібно рухатися вперед, приєднуватися до ПЦУ, а не виправдовувати свою бездіяльність. І вже зсередини працювати над тим, щоб в ПЦУ в жертву національному виміру церковного життя не було принесено кафолічного виміру. Щоби Христос був понад усе.

Facebook, 18 лютого 2019

Теги: