Але є ще одна сюжетна лінія, яка чимось нагадує принципи, які описувала Ханна Арендт, коли аналізувала суд над Ейхманом в своїй книзі «Банальність зла». В 4 серії, Легасов запитує міністра Щербину «Тобто правда робиться ось так? Довільне рішення, яке буде коштувати безліч життів приймається якимось апаратником, партійцєм, кар’єристом?» На це Щербина відповідає: «Я партієць, я кар’єрист». Легасов хоче сказати, що за багатьма доленосними рішеннями дуже часто стоїть дрібна, іноді, випадкова, людина. Це не стільки про Щербину (хоча і про нього теж), скільки про тих, хто проектував реактори, хто знав про дефекти в їх функціонуванні, але підписував документи про готовність об’єкту до експлуатації і мовчав про це. Нацист Ейхман теж був випадковою людиною. Той, кого поставили відповідальним за масове знищення євреїв не був злим генієм чи кровавим садистом. Це був апаратник, кар’єрист, такий собі бюрократ, який, доречи, був гарним сім’янином і вірним прихожанином церкви. Міністр Щербина, по серіалу теж був «дрібною людиною». Він визнає (в ключовому, останньому діалозі Щербини-Легасова в п'ятій серії): «Я нікчемна людина, завжди таким був, я сподівався, що стану важливим, але не став, тільки стояв поруч з важливими людьми», на що Легасов відповідає: «З усіх міністрів і депутатів, зібрання покірних дурнів, нам помилково надіслали одну хорошу людину. Саме ти був найбільш ключовою людиною, Борис». Саме ця думка про «випадкову людину», яка зазвичай стоїть у керма архіважливих процесів, доля яких життя мільйонів людей, і наша в тому числі, і є, як на мене, однією з ключових думок серіалу. «Випадкова людина» Ейхман використав владу на зло, «випадкова людина» Щербина, використала її на добро.

Facebook , 13 червня 2019

Теги: