Євангеліє чесна книга. Її автори не приховують своїх вад у нетрях літературно довершеного тексту. Ті, хто нині читає Євангеліє, в більшості своїй чомусь не помічають цього головного його достоїнства.

Вони переконані, що апостоли тому й обиралися Господом на служіння, що були найкращі, найсмирніші, найпростіші…такі як от ми, сучасні християни. Але насправді вічна Книга пише, що колись було так само як тепер. А сьогодні явно, що не все в нас ідеально.

Милуючись гарним описом світла Преображення, не хочеться дочитувати цей євангельський сюжет до свого логічного завершення - того моменту, коли з'являються тіні. Світло Фавору, проявляє, як ультрафіолет на фотонегативі, головну хибу людини – гординю.

Найближчі учні Ісуса Петро, Яків та Іоанн вийшли на гору Фавор. Господь перед ними преобразився, явив Свою божественну сутність, обігрів їхні охоплені сумнівами душі благодатним спокоєм і невимовною радістю.

Найавторитетніші пророки Ізраїлю Мойсей та Ілля, розмовляли із Христом про Його смерть і воскресіння. Вони говорили для апостолів, аби вони повірили Ісусу, коли Він Сам через деякий час буде свідчити про Свою смерть і воскресіння. І нарешті голос Отця з неба завершує цю педагогічну містерію: «Його слухайте, в Ньому Моє балговоління». Виходить ніби Син, Отець і пророки у Дусі Святому вмовляють людей прислухатись до розумних слів скромного Бога.

Але вже через декілька днів брати Яків та Іоанн зажадають собі міністерських посад, щоб сісти «праворуч і ліворуч» Христа у Єрусалимі, коли Він стане царем Ізраїлю. Петро, самовпевнено заперечуючи Господу, Який застерігав його від надмірної ревності, тричі зрадить Христа....

Навіть найближчі до Нього люди, яких Він узяв з Собою на Фавор, Його не розуміли. А вони мали зміцнити інших у вірі! Можна собі уявити наскільки внутрішньо далекими були від Христа всі інші Його учні. Який же Він одинокий!

Але повернімося до Фавору. Ось Петро Яків та Іоанн кажуть «добре нам тут бути» і пропонують Христу Мойсею та Іллі побудувати три кущі. Ніби там, внизу, їх не чекають з нетерпінням друзі; ніби Господь тільки для того й втілився, щоб лиш їх трьох, на весь світ обраних, вивести на цю гору і взяти на небо; ніби до того Христос нічого не говорив їм про вузький шлях і самозречення…

Мені частково знайоме це самовідчуття. Небом на землі називають православне богослужіння. Іноді так захоплюєшся величним служінням, красою співу, мудрістю повчань, убранством храму, що й не помічаєш людей навколо. Ось йде батюшка як ангел, архієрей, як Христос, а якийсь там брудний бомж що просить гроші під храмом, так тхне, що перебиває благоухання ладану, розлігся на сходах, благоговійно пройти на службу заважає…

Господь зводить Своїх учнів із Фавору на землю і в буквальному і в переносному сенсі. Вони сходять з гори преображення в долину смерті. Там внизу до них підбігає чоловік у якого був одержимий злим духом син. Він каже, що звертався за допомогою до Його учнів, але вони не змогли допомогти.

Як це? Ще вчора, коли Христос їх посилав по-двоє проповідувати і благословляв виганяти всіляку нечисть, вони могли, а сьогодні ні?

«О роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму?»,- звертається Господь до учнів. І Сам зціляє юнака від його страждань.

Христос любить людину, жаліє її і робить усе можливе, аби втамувати її душевний і тілесний біль. А люди, користуючись іменем Христовим та слушною нагодою – стражданням людини - показують себе, свої здібності, свої можливості, своє «я».

Коли учні наодинці запитали, чому вони не змогли зцілити цього юнака, то Господь відповів: «Через ваше невірство… Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом».

Господь вірить в людину, навіть тоді, коли вона Йому зраджує, тому що Він її любить, заради неї Він втілився, молився і постився.

Людина ж поститься, нікого не люблячи. Молиться Богу нікому навколо не вірячи. Вона вірить в прагматичний підхід – я службу відстояв, піст відбув, молитву прочитав, добру справу зробив... Тепер Ти мені винен.

Господь не може брати участь в такому «духовному житті», яке зациклене лиш на собі і на вирішенні своїх «внутрішніх духовних проблем» за рахунок Бога і ближніх.

Християни забули що таке чудо. А чудо – то відповідь Бога на любов однієї людини до іншої людини.

Євангеліє чесно говорить про горду людину, та смиренного Бога, Який намагається бути помітним і почутим у внутрішнім мареві брехливих ілюзій, якими живе людина. Якби ми чесно читали Євангеліє, то краще б розуміли своє життя. Якби довіряли Йому, то і були б щасливі у Христі, Який приймає не правильні вчинки і холодну голову, а любляче серце і здоровий глузд.

Щоб вірити, що Господь Всемогутній, потрібно хоча б прийняти до уваги ту просту євангельську істину, що яка б не була успішна людина перед іншими людьми, перед Богом вона немічна і грішна дитина...

Facebook, 19 серпня 2019

Теги: