Другою по величині православною церквою в Україні є ПЦУ. Кількість її парафій після надання Томосу істотно не збільшилася.

У Західній Україні, куди радянська влада дісталася тільки в 1939 році, люди ходять до церкви більше. По селам ще залишився традиційний православний устрій життя.

У містах храми відвідують переважно вихідці із села. Їхні діти в більшості своїй до церкви вже не ходять. Молодь виростає у міській секулярній культурі.

На Сході та Півдні України ситуація інша. Там радянська влада практично знищила носіїв церковної традиції та народних звичаїв. Напівпусті храми як УПЦ МП так і ПЦУ навіть у неділю і святкові дні - типове явище.

Православне духовенство не приводило людей до храмів. Після розпаду СРСР люди самі масово пішли до Церкви. Необхідно було нашвидкоруч хрестити, вінчати, ховати... всіх бажаючих. У Церкви не існувало серйозних конкурентів. Тому потреби у освічених священиках та місінерах не було.

Сьогодні ситуація докорінно інша. Релігійний ентузіазм у населення практично згас. В Україну швидкими темпами приходить секулярна культура. Дедалі більших успіхів в царині проповіді Слова Божого та соціальної місії досягають католики, уніати, протестанти та різноманітні психокульти.

Православ'я навряд чи ще колись буде єдиною масовою релігією в Україні. Православна Церква буде існувати в умовах жорсткої конкуренції на рівних умовах зі всіма іншими релігійними організаціями.

Сучасні люди вже мало зважають на авторитет традиційної релігії. Вони мають у себе в кармані Інтернет, часто їздять за кордон, бачать яка там культура, відношення до парафіян у храмах інших конфесій, порівнюють, аналізують, роблять самостійні висновки про духовенство і легко розпізнають фальш та нещирість. Місце священика навіть для постійних православних парафіян все частіше займає професійний психолог.

Виходячи з того, що відбувається сьогодні у церковному житті, можливо зробити висновок, що у найближчий час ні ПЦУ ні МП не буде мати кількісних переваг одне перед одним. Не варто також очікувати значного притоку людей до храмів.

Церковне життя швидко змінюється, тому що люди стають іншими. Чи зможе новостворене ПЦУ відреагувати на ці зміни і стати духовним прихистком для сучасної людини? Чи захоче УПЦ МП вийти з ідеологічного гетто "руського міра" і відновити втрачений за 27 років "розбудови православ'я" авторитет у суспільстві?

Про це поки що не можливо нічого точно знати. Але можна із впевненістю сказати - коли християни живуть по людськи, а пастирі допомагають їм у цьому, тоді Церква наповнюється людьми.

Facebook, 7 жовтня 2019

Теги: