У 1932 році компартією було об'явлено "безбожну п'ятирічку" - детально розроблений план заходів, спрямованих на цілковиту ліквідацію Церкви. До 1937 року найбільша у світі помісна Російська Православна Церква фізично перестала існувати.

Лише за один 1937 рік було розстріляно 85 тисяч чоловік духовенства http://ricolor.org/history/ka/period/4/mitrofanov/. Загальна кількість жертв радянських репресій проти Церкви становить близько 300 тисяч чоловік.

***

Правослана Церква постраждала від комунізму не більше ніж інші верстви населення - інтелігенція, селяни, військові, національні меншини... Вона несе не меншу відповідальнсть за трагедію 1917 року, ніж інші імперські інституції та суспільство вцілому.

За декілька століть свого існування в Російській імперії Православна Церква мала монополію на освіту та виховання народу. Виховний процес здійснювався за допомогою державного апарату. Майже усі громадяни країни були православними. Інші релігії знаходилися поза законом.

Насильницьке нав'язування Церквою державної релігії породило у людей притлумлену імперською пропагандою агресію до Церкви. Пружина внутрішнього спротиву довго натягувалася. Під час більшовицької революції у Росії 1917 році вона вистрілила.

Церкву знищували православні за своїм походженням християни, які дуже швидко стали атеїстами-більшовиками.


***

Примітно, що більшовизм швидко прижився лиш на тих територіях Російської імперії, де православ'я було єдиною законною релігією. У прибалтійських країнах, Польщі та Західній Україні, що перебували під католицьким та протестантським впливом комунізм не був поширений.

Православна церква на цих територіях перебувала в умовах жорсткої конкуренції з іншими конфесіями. Духовенство не розстрілювалося за релігійні переконання. Польща застосовувала репресивні міри здебільшого до російських православних шовіністів, які продовжували вважати ці території частиною Російської імперії.

Наприклад, архімандрит Почаївської Лаври Віталій (Максименко) очолював найбільш войовничу проросійську організацію "Союз русского народа". Він був заарештований польською владою за агресивну антипольську пропаганду. Через деякий час звільнений. Однак в Росію повертатися не захотів. Доживав свого віку в Америці у архієрейському сані.

Богослужіння у Почаївській лаврі - одій із найбільших святинь православного світу, що знаходилася на території Польщі, не припинялися. В той час як інші лаври, що знаходилися в СРСР, були закриті або перетворені у музеї атеїзму.


***

Згідно Пакту Молотова-Ріббентропа Радянський Союз у 1939 році окупував польські, молдавські, прибалтійські та частину фінських територій. Відразу розпочалися репресії проти "реакційного духовенства" й усіх інших "ворожих класів" населення. Божою милістю до приходу німців на ці землі у 1941 році совєти ще не встигли повністю знищити Церкву.

Третій Рейх активно сприяв відкриттю православних храмів на окупованих територіях. Це робилося в рамках політики протиставлення німецького релігійного плюралізму радянському атеїзму.

Солдати Вермахту, які звикли бачити церкви пастирів та ксьондзів мало не в кожному селі у Європі, були буквально шоковані повною відсутністю храмів та духовенства в СРСР. До полкових німецьких капеланів часто зверталося місцеве населення з проханнями хоча б похрестити дітей. Хоча це було заборонено військовим статутом.

Германське польове командуаання відкрило на території України понад 4000 храмів. У них переважно молилися за перемогу німецьких визволителів від безбожного комуністичного режиму.

Завдяки лояльній релігійній політиці Рейху на окупованих територіях Православна Церква після ІІ Світової війни в Радянському Союзі відродилася. Відкриті німцями храми стали в майбутньому головною кузнею кадрів для РПЦ радянської доби.


***

Після війни Сталін вже не міг здійснювати відкритих репресій щодо духовенства. Кордони СРСР розширилися і стали більш прозорими. Внутрішні масові репресії могли призвести до небажаної напруги у зовнішній політиці. Західні союзники в обмін на допомогу по відбудові Радянського Союзу однією з вимог ставили пом'якшення церковної політики у СРСР.

Сталін створив державний орган на зразок Священного Синоду - Московську Патріархію. Це було зроблено для того, аби контролювати вже існуючі парафії та не допустити масового відкриття нових. Диктатор активно викортстовував Церкву в міжнародній політиці.


***

Після падіння радянської імперії мало що по суті змінилося в церковному устрої Російської Православної Церкви. Вона сьогодні повторює ті ж самі помилки, що й до 1917 року.

Навряд чи це призведе до таких самих наслідків, як після 1917 року. Сьогодні в Україні існує плюралізм релігій. Напевно, що це в якійсь мірі рятує Церкву від номінально хрещених православних громадян.

Секулярна держава навряд чи вбиватиме духовенство. Пусті храми - ось можливий, але не безповоротний вирок православ'ю у майбутньому.

Громадянське суспільство до Церкви ставиться переважно байдуже. Зв'язки із суспільством здійснюються по старій радянській схемі - якщо Церква відділена від держави, то значить ви не вмішуєтеся в наші справи, а ми у ваші.

Православ'я в Україні мало реагує на етичні та культурні проблеми суспільства, практично не розуміє духовного світу сучасної людини. Для звичайного середньостатистичного громадянина України церковна проповідь незрозуміла, як китайська грамота.

Церква живе в новому часі, але, на жаль, здійснює свою діяльність за старими схемами. Якщо церковний клір та миряни не будуть працювати на рівні з усіма іншими членами суспільства, то Церква Христова може виявитися не потрібною для людей.


***

Блаженний Августин писав: "Не говори людям про Бога, якщо тебе не хочуть слухати - живи так, щоб спитали".

Господь довірив людям Свою Церкву. Її благодатна повнота залежить від Христа, але наповненість людьми - від християн та пастирів Церкви.

Духовенству Православної Церкви варто чомусь навчитись перед тим як когось вчити, повернутись лицем до людей, перейняти у суспільства та інших конфесій корисний досвід життя та служіння в сучасному суспільстві.

Божественний Засновник Церкви, Христос, будучи всевідучим Богом, вчився і зростав серед людей перед тим, як звернутися до них зі Своїм Словом. Він втілився для того, щоб люди Йому довіряли. Бог став людиною, тому що хотів бути ближче до тих, кого любить.

То велика повага Бога до людини і водночас проста культура стосунків між людьми. То прокладений Господом життєвий шлях християнина і поступ Церкви у майбуття.

Facebook, 7 листопада 2019

Теги: