Ми нічого не знаємо про Індію та йоґу, хоча ці слова просто крутяться довкола нас, це модно, і кожне нещасне гіпстереня вважає себе як не буддистом, то здатним козирнути балачками про самадгі, дг'яну чи медитацію.

У нас відсутня загальноприйнята норма перекладу індійських термінів. Її немає навіть в російській мові. Якщо щодо європейської культури хоча б російська мова має досить однозначну і усталену традицію, що достатньо чітко вбудовується у європейські смисли - і українська мова вже в принципі теж довершує формування такої традиції (хоча із корпусом античної і середньовічної філософії у нас біда)... то щодо індійської - навіть в російській термінології повний бардак.

Ми говоримо про Індію протилежними термінами і мовами, блукаючи між напівправдами різних сучасних релігійних організацій, що створили "лайт-версію" "Індії для чайників". Парадокс в тому, що оці лайт-версії водночас і нам заважають зрозуміти Індію, і індійцям заважають зрозуміти Європу. Ідеальний приклад - переклад "параматман" як "трансцендентальне Я", де індійці не розуміють велику і тривалу історію слів "трансцендентний / трансцендентальний" в європейській культурі, а європейці взагалі втрачають доступ до глибокого смислу "параматмана".

Сьогодні в Інституті філософії потрапив на конференцію, від якої просто не міг відірватись. Круглий стіл про йоґу в Інституті філософії


Оргкомітет у складі таких яскравих колег як Dmitry Danilov, Yuriy Zavhorodniy, Anastasia Strelkova, Nataly Pavlik зібрав цілу плеяду дослідників йоґи. Це було настільки сильно, що жоден репортаж чи спойлер нічого не розкаже.

Одним словом - ми майже не знаємо про історію слова самадгі, а Йоґа-сутра Патанджалі, можливо, це компіляція з пізніми, імовірно, буддійськими вставками.

Але можна сказати одне:

Я бачив дійсно серйозне, наукове, академічне дослідження індійської філософії, релігії і культури.

Не лише старовинних текстів, шкіл і традицій - хоча де ви знайдете стільки знавців санскриту, що легко коментують Веди, Упанішади, палійський буддійський канон, і ніби граючись, показують, як формувались канонічні індійські тексти, великі сампрадаї і даршани, школи і напрями індійської філософії.

Зачепили також, як все це розвивалось у буддійській традиції - зокрема, тибетську Калачакру.

Сучасні тенденції в індійській культурі, в поширенні по світу індійських вчень, починаючи від теософії Блаватської і театрального мистецтва Станіславського та Мейєрхольда, завершуючи сучасними суфіями, модифікаціями йоґінських організацій та різних груп, яких я називають "індофільськими". Все це було сьогодні під прицілом справжніх науковців.

І найбільша цінність - це наукове, критичне дослідження, яке з одного боку шанує автентичність свого предмету, а з іншого боку, максимально об'єктивно намагається його зрозуміти.

Сподіваюсь, з цього виросте і спеціальні випуски філософських журналів, і подальші конференції!

І дякую доповідачам і учасникам, Oleg Yarosh, Olena Kalantarova, Сергій Капранов, Yulia Fil, Вікторія Лященко, Larysa Karachevtseva (окреме мерсі за фото) і кого я там не теґнув.

Facebook, 7 листопада 2019

Теги: