Я сьогодні чув краєчок його бесіди на "РАДІО НВ". Дивовижно є те, що знайдено графіті-автограф Анни Ярославівни, королеви Франції! 🤗. В'ячеслав Васильович розповів, що стиль написання літер у слові "Анна" (знайдено на фресці-зображенні князя Ярослава) збігається з автографом Анни у Реймському Євангелії 🙏.


Інший цікавий висновок із праці В. Корнієнка, а також із його лекцій (одну з них я мав честь слухати) - наші люди розмовляли не якоюсь "древнеобщерусской" мовою, а мовою - досить близькою до нашої рідної! Ось характерні приклади:


* Імена у давальному відмінку - Павлові, Борисові - властиво із слов'янських лише українській!


** Про шановану особу в її відсутності - кажуть (і пишуть на графіті) у множині. Наприклад: "князь поїхали" (з графіті). Я ще застав живих людей, які кажуть по-українськи "мама сказали" (а не "мама сказала"). Мабуть, такі і зараз ще є? :) . Коли я служив на Київщині (у селі) в кінці 90-х, про священика (мене) народ теж казав не "він" , а "вони просили" ). Здається, це лише у нас? У російській - немає. І у літературній мові того часу, до речі, якою писався літопис - також.


*** Дуже цікавий факт навів В. Корнієнко. На іконі св. Даниїла є напис графіті, щось типу: "святий, допоможи, я до Данила смагла" (передаю неточно, бо сприймав на слух). Оскільки графіті - це хаотичне пересікання десятків (чи сотень) подряпин і тріщин різних часів, виділити серед цих ліній графіті - це справа досить неоднозначна. Ніхто з учених різних країн (слов'янських, зокрема) не був схильний трактувати це графіті як напис, зокрема тому, що такого слова "смагла" у підходящих значеннях ні в ц-сл. мові, ні в різних слов'янських - нема. А в українській - є :) . І хто її гарно знає - знає, що одне із значень слова - дуже жадаю ;) . Ось так!
https://www.radiosvoboda.org/a/30261846.html

Facebook, 10 листопада 2019

Теги: