Плюс-мінус таке звучання богослужінь було від часів Великого Князівства Литовського і до остаточного помосковщення під Російською імперією. Соромно, що ці записи роблять світські музиканти, а українським православним церквам плювати на нашу справжню візантійсько-давньорусько-литовську літургічну традицію. Така вимова зникла у 16-17 столітті на територіях під владою російської імперії (було заборонено так вимовляти церковнослов’янські слова, все примусово зросійщувалося), але зберігалася серед православних Австро-Угорщини і Польщі, і частково серед уніатів. Найдовше на Закарпатті, де була остаточно витіснена наказами з РПЦ про переведення на сучасну російську вимову у 1990-тих.

Автокефальні церкви ніколи особливо цим не цікавилися, а в РПЦ церковнолосв’янську настільки наблизили до сучасної російської, що я би просто називав це церковним стилем сучасної російської мови, а не церковнослов’янською. Хоча є парафії УПЦ МП на Західній Україні, де намагалися вимовляти київським ізводом, але без якоїсь чіткої системи.

Ще колись слухав диск якоїсь академічної капели, здається теж світської, яка також так розспівувала церковні піснеспіви, але диска вже не знайду, а назву не пригадую.

Всі ці історичні нюанси вимови ми вивчали на філфаці в КНУ ім. Тараса Шевченка. Після того, як я почув, як наші викладачі, спеціалісти в цій темі, читають давньоболгарські (старослов'янські) та українські церковнослов'янські тексти, я вже не надто позитивно сприймав те, що звучало у храмах УПЦ МП. Це не справжня церковнослов'янська, навіть не московсько-новгородська, не кажучи вже за київський варіант. Московсько-новгородські церковнослов'янські тексти того періоду ми теж читали, і вони також мало схожі на те, як це вимовляється нині в РПЦ (тільки старообрядці трохи це зберегли). Давньоболгарська взагалі прекрасна, але її просто нереально знайти і вона вимовляється так, що сучасна людина там певно жодного слова не зрозуміє, хоча текст пишеться практично так само. Там були звуки, яких нині немає в жодній східнослов'янській мові, вимовляти їх на практикумах було нереально важко, особливо ять (глибокий передній звук, щось схоже на а, але не зовсім), літери ъ та ь теж вимовлялися (коротке о та е), і т.д. Погано вже пам'ятаю нюанси, але пригадую, як це заворожувало.

Facebook, 7 липня 2019

Теги: