В IV ст Костянтин Великий заснував нову християнську імперію ромеїв. Вона пізніша була названа Візантією.

Християнство впроваджено державною релігією. Проте місто Христа та апостолів - Єрусалим - не став її столицею. Довгий час Єрусалим був провінційним "райцентром". В церковному відношенні він підпорядковувалося Антіохії. (Єрусалим став патріархатом лиш у VІст.).

Центром духовного та політичного життя став Візантій. Це було маленьке селище, що мало вигідне розташування на березі Дарданели.

Воно було обране імператором "містом царя та синклиту" - Константинополем. Нова столиця ще називалася "Другим Римом" і активно конкурувала за панування над світом з "Першим Римом".

Аби Константинополю додати сакрального авторитету, не меншого ніж Єрусалим, придворні "вітії" придумали невідому святим отцям благочестиву легенду - про те, що апостол Андрій Первозванний був у селі Візантій і пророчо благословив цю майбутню столицю християнської імперії.

***

Пізніше древня римська імперія остаточно розділилась на Західну, із столицею в Римі, та Східну, із столицею в Константинополі. Рим поступово переставав бути політичним центром держави.

У зв'язку з цим римські папи, котрих підримували германські династії Меровінгів та Каролінгів, прагнули ще вище підняти престиж древньої кафедри столиці світу. Папський престол заявляв, що найвищий з апостолів - Петро - заснував Римську кафедру. Це надає їй честь також бути першою в імперії.

Константинополь у свою чергу не відставав і проголосив, що нова столиця має не менший авторитет ніж Рим. Адже тут був св. апостол Андрій.

Він зветься Первозваним, тому що саме його Господь обрав першим з апостолів на служіння. Навіть раніше ніж св. Петра. Отже Константинополь має ще більше прав на первородство.

***

Уся ця міфоепічна брань мала свій поголос аж на Русі – лише в ІХ ст. стало відомим те, чого жоден візантійський хроніст не знав і ніхто із святих отців не говорив та не писав: ніби св. Андрій Первозванний був на київських горах і залишив тут своїх послідовників.


Однак міфічні "учні апостола" не залишили ніяких ознак свого перебування в цьому місці. В історії Церкви про них ніде не згадується. Археології про християн тої пори на территорії Київщини нічого не відомо.

Яким же чином вони "з'явилися" на київських пагорбах?

***

В ІХ ст. точилася жорстока боротьба між св. Фотієм Константинопольським і папою Римським Миколаєм І за вплив на слов'ян. Переможцем у ній на теренах Русі вийшов Схід.

Після охрещення св.Володимира Київські митрополити присилалися до Києва з Константинополя. Вони провадили у Києві політику греків. Її зафіксував монах Нестор Літописець у першому руському Літопитсі "Повість врем'яних літ".

Св. Нестор у Літописі творчо обробив і переписав візантійську за стилем повість про Андрія Первозваного. З тим лиш доповненням, що у І ст. н.е. він благословив не тільки майбутню візантійську імперію, а й державу Русів.

Тим самим автори літопису підкреслювали, що саме від Константинополя, а не від Риму має свій початок руське православ'я.

***

Андрій Первозваний не міг бути в Києві не тільки згідно зовнішніх історичних даних, але й згідно внутрішньої логіки Святого Писання.

Тільки апостол Павло названий «апостолом язичників», і Бог його тому й обрав, що ніхто з апостолів, навіть ревний Петро, не зміг переступити границю юдейської релігії.

Апостол Андрій міг проповідувати в Криму у юдейських громадах. Звідти, можливо, пророчо благословив нашу землю. Дійсно, саме з Криму, де був через дев'ять століть охрещений св.Володимир, до нас прийшло християнство.

***

Від того, чи був святий апостол чи не був у Києві благодать і віра православним українцям не додасться. Політчні міфи з участю святих нічому не вчать. Вони лиш тішать марнославство і призводять до "третьоримської" гордині.

Сьогодні світ Божий швидко змінюється. Православна Церква нажаль не зовсім це помічає. УПЦ МП, ПЦУ та УГКЦ, натхненно повторюють київську байку про Андрія Первозваного.

Насправді то просто боротьба за право одноособового володіння київським престолом. За право первородства нащадків Володимирового хрещення.

Сучасним людям зовсім не цікаво яка з церков була колись вища чи авторитетніша. Авторитет християнина здобувається життям у Христі.

Здається, що у серці усіх православних конфесій всеціло панує древня Візантія. Хоча вже давно немає Візантійської імперії і Русі, православна "офіційна риторика" ще досі майже не змінилася: "До кого ж цей рід прирівняю? До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим, і кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви..." (Мф 12, 16-17).

Facebook, 13 грудня 2019

Теги: