У списку повна і начебто актуальна інформація про всі парафії Української православної церкви в діаспорі (Вселенський патріархат) — таких 24. Наразі це єдина юрисдикція, яка має у власності будівлі храмів (зокрема, щонайменше два собори), а не просто орендує якісь приміщення. Більшість цих парафій були засновані наприкінці 1940-х (тоді їх було 56, з двома єпархіями в Європі), мають багату історію, але замість їхньої підтримки і Київський, і Московський патріархат постійно з ними воювали. Зараз парафії ПЦУ теж не поспішають долучатися до УПЦ в діаспорі, хоче це було б найкращим способом зміцнити і об’єднати українську православну діаспору у межах єдиної і канонічної юрисдикції, що дозволило би на рівних брати участь у православних асамблеях та конференціях країн Західної Європи.

Про громади ПЦУ (храмів у них, здається, немає в жодної) теж дістав більш-менш повну інформацію (принаймні те, що друкувалося у календарі на 2018 рік та деяку інформацію з новин) — 17 парафій. Хоча ці цифри у пару разів менші за ті, які називалися у 2017 році (44 парафії). Можливо, там враховувалися і парафії, де богослужіння раз на рік відбуваються, або різні маргінальні старостильні та «істинно-православні» групи, який Філарет полюбляв приймати до себе.

Три парафії ПЦУ (і два священика) у Західній Європі вирішили залишитися у юрисдикції Філарета, тобто в повній ізоляції. Одна приєдналася до УПЦ в діаспорі, ще принаймні одна — безпосередньо до місцевої митрополії Вселенського патріархату.

Паралельно дізнався сумні дані про занепад і закриття численних храмів УПЦ в діаспорі у 1990-тих, через те, що українські емігранти нової хвилі не хотіли їх підтримували, а намагалися створювати власні громади у Київському патріархаті (які часто теж занепадали і зникали), або ж просто ходили у місцеві храми Російської православної церкви.

Прикро також те, що численні українські парафії в Іспанії і Португалії, а також нечисленні в Італії й Австрії (всього — близько 26), чомусь увійшли напряму до митрополій Вселенського патріархату, а не розширили УПЦ в діаспорі. Якби вони були в УПЦ в діаспорі, то ця структура була би значно серйознішою і точно могла би претендувати на власного українського єпископа у Західній Європі.

А так маємо українське православ'я в західноєвропейській діаспорі дуже розпорошеним: 24 парафії УПЦ в діаспорі, 26 парафій напряму у Вселенському патріархаті, 17 парафій ПЦУ у підвішеному стані, близько десяти парафій з українськими священиками в РПЦ (українськими їх назвати можна лише з великою натяжкою, адже богослужіння там майже всюди відбуваються російським варіантом церковнослов'янської). Показово, що в РПЦ наразі немає ЖОДНОГО єпископа-українця для еміграції, хоча значна частина (а в деяких країнах — більшість) їхніх парафіян закордоном є українцями. Це дуже добре показує справжнє ставлення Російської церкви до українців. Ще є 3 парафії, які лишаються з Філаретом у відновленому УПЦ КП (тобто в повній ізоляції від усіх). Це я ще не шукав інформацію про всілякі УАПЦ-собороноправні та інші маргінальні групи. Що-що, а розділятися українці вміють.

Українські православні парафії в Західній Європі

Facebook, 10 липня 2019

Теги: