Як відомо, під час наступу радянських військ німці у вересні – жовтні 1943 р. вигнали з Верхньої Лаври всіх ченців і розмістили тут свої підрозділи. Вздовж правого берега Дніпра німцями було утворено трикілометрову оборонну зону, звідки планувалось вести оборонні бої проти наступу радянських військ. Лавра якраз потрапила до цієї зони…

Під час взяття Києва сержанту А. Ф. Савенку було наказано на чолі групи саперів першими проникнути на територію Лаври і обстежити будівлі, храми та печери, знешкодивши закладені німцями міни, якщо такі будуть знайдені. Лише після цього до Лаври змогли увійти представники радянського командування.

А. Ф. Савенко - це мій рідний дід. Пригадую, як він розповідав мені, що як увійшов до Лаври, то найбільше його вразили руїни Успенського собору, а також те, що в одному з лаврських храмів були розташовані німецькі конюшні, де все було загаджене конячими нечистотами...

Мій дід пройшов війну від першого до останнього дня: через пекло Сталінграда, Курської дуги, форсування Дніпра і звільнення Києва, бої у Польщі, форсування Вісли і Одри, бої під Берліном, де був тяжко поранений в голову. Війна для нього закінчилась лише в жовтні 1945.

А до війни дід Андрій, який походив з козацького стану, пройшов іншу «війну» – «розкуркулення», вигнання разом з батьками з рідного села, життя в землянці, потім засудження в 1937 як «ворога народу» і табори «Дмитлагу» під Москвою на каторжному будівництві каналу Москва-Волга, потім скитання по Сибіру та Казахстану, а звідси в липні 1941 добровольцем пішов на фронт…

Після війни у рідному селі на Чернігівщині самотужки відбудовував з попелища спалену під час боїв хату та допомагав іншим односельчанам... Був тричі одружений: перша дружина в 1937, після арешту, розлучилася і зреклася його як «ворога народу»; друга дружина з донькою померла під час війни у Казахстані; після війни одружився утретє – на удові фронтовика, моїй бабці. Від останнього шлюбу у них було четверо дітей, але двоє померли одразу у перші післявоєнні роки, а двоє вижили, серед них і моя мати Магдалина. Всю решту життя він носив у голові кілька осколків, які застрягли в потиличній частині черепа і через небезпеку операції хірурги так і не змогли їх видалити. Від осколків весь час мучився на сильні головні болі. Помер 26 листопада 1988 року.

Таке от невигадана родинна історія війни (((

Докладніше про складну долю фронтовика А. Ф. Савенка (1912 – 1988) можна почитати тут: http://che.cn.ua/index.php/different/history/item/3249-vazhka-dolia-heroia-vitchyznianoi-viiny-z-chernihivshchyny

Вічна пам'ять героям цієї жахливої війни! Всіх зі святом перемоги над нацизмом!

Facebook, 9 травня 2020

Теги: