Король Англії Карл І, якого підримувала державна англіканська церква, воював із пуританами-республіканцями. Останні зібрали нову професійну армію на чолі із досвідченим військовим Олівером Кромвелем. Армія республіканців перемогла короля.

У 1645  пуритани стратили англіканського єпископа Вільяма Лоуда. У 1649 році республіканський Парламент виніс смерний вирок Карлу І. Єпископа та короля стратили, як зрадників, які намагалися насадити чужу віру в  Англії.

За декілька років пуританська республіка померла від виснаження, внутрішніх чвар, розчарування та відвертого нерозуміння, що ж робити далі. Врешті-решт, щоб навести порядок англійці запросили шотландського короля Карла ІІ, який реставрував практично знищену англіканську церкву.

Донька короля Якова ІІ, який був наступником Карла ІІ, королева Марія та її чоловік Король Вільям у 1689 ррці підписали "Білль про права". Він гарантував свободу виборів і свободу слова.

Завдяки цьому законодавчому акту були унеможливлені будь-які конфлікти на релігійному грунті. "Акт про віротерпимість" (1689) давав право пуританам вільно сповідувати свою релігію. Англійські громади тепер самі обирали до якої Церкви їм ходити.

Цей Акт також давав ще одну нову на той час альтернативу - ходити до церкви за власним бажанням, а не відправляти обов'язковий державний культ. Згодом виявилося, що люди не захотіли вільно йти в церкви, які сповідували надмірну строгість, начітництво, довгі виснажливі пости, замкнутість життя громади на собі.

Ось тепер найцікавіше! Звиклі до переслідувань і боротьби пуритани не знали куди себе подіти у вільній країні. Здавалося б, займайтеся зі своєю паствою, сійте євангельську любов навколо себе, працюйте пліч-о-пліч  із англіканами над розбудовою молодої держави! То ні!

Виявилося, що ті християни, які вважали лиш себе стовпами істини, не могли з повагою відноситися до людей з іншими поглядами. Борці за чистоту віри ("пуритани" з англ чисті) не знали чим ще можна зайнятися в мирній країні. Вони звикли до війни за те, що самі вважали істинним. Консервативні християни в новій країні не знаходили для себе місця.

Боротьба з "розкольниками" англійської Церкви протягом багатьох років була головним сенсом їхньої проповіді. Протистояння проти спільних для пуританських громад "ворогів віри" було для них головним об'єднуючим фактором. Без цього клею в них розпочалося масове "вільнодумство" та внутрішні протистояння.

Цілими парафіями  пуритани виїзджали за межі Англії. Правда, не буває лиха без добра. Більшість їхніх громад стали одними з перших колонізаторів Америки. А там вже точно було тоді чим зайнятись. Для пошуку "ворогів істинної віри" просто не вистачало часу!

Facebook, 5 жовтня 2020

Теги: