Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

734
Cactus [профіль]

Дутка Іван,
Якби в УГКЦ дійсно намагалися боротися із зловживаннями, то:

1. Цей священик не боявся б виступити з своїми звинуваченнями відкрито, не приховуючи свого імені.
2. Керівництво Івано-Франківської єпархії негайно мало б оприлюднити власну офіційну відповідь на закиди. 
3. Найвище керівництво Церкви дуже серйозно ставилося б до подібних звинувачень, і була б утворена комісія з перевірки поданої інформації, котра складалася б із незалежних членів, найкраще таких, які не працюють у Церкві, щоб виключити всяку підозру заангажованості. 

Але ж після того, як були "покарані" ті священики, які займалися агітацією на останніх виборах (не було зроблено навіть спроби розслідувати подані у ЗМІ факти), навряд чи доводиться надіятися на об'єктивне розслідування нової афери. На відміну напр. від Німеччини, де розтратність одного єпископа, відстороненого папою, відкрито критикувалася його ж співбратами в єпископаті, в УГКЦ діє система кругової поруки, а тому навіть священики не надіються на торжество справедливості. Таким чином, Церква поступово перетворюється на мафіозну структуру, в якій панує закон "омерти", а це не вихід. Церква, яка живе в інформаційному суспільстві, повинна звикати до  критики й намагатися гідно на неї реагувати, а не діяти за принципом "не виносити сміття з хати". 
 

733
Cactus [профіль]

У листі, котрого опублікував сайт "ПО", є багато цікавих подробиць, а тому автором скоріш за все є дійсно священик УГКЦ із відповідної єпархії. Але питання в тому, чому він зробив це анонімно ?

732
Cactus [профіль]

Афанасій,
К сожалению это невозможно.

Що неможливо в людей, можливо в Бога. 

731
Cactus [профіль]

Stromboli,
Треба розрізняти між НАСЛІДСТВОМ і СПАДКОЄМСТВОМ. Антіохійський патріарх є тільки наслідником, тоді як римський папа є ще й спадкоємцем Петра, тому що Петро поніс мученицьку смерть у Римі й цим самим його сан єдності був успадкований римським єпископом.
Властиво, сама ідея Петрового спадкоємства могла постати й закріпитися передусіи у Римі, тому що вона була добре випрацювана в римському праві, а св. православний папа Лев І Великий як щирий і вроджений римлянин остаточно систематизував це богослов'я Петрового спадкоємства суттю котрого є теза: ПЕТРО ПРОДОВЖУЄ ЖИТИ В ЙОГО СПАДКОЄМЦЕВІ (
Проповідь 96 = Sermo V PL):
"
Не в нас ми прославляємося, котрі ми без Нього нічого не можемо, а в тому, котрий є нашою спроможністю. Як подальша причина для нашого радісного свята додається апостольський і єпископський сан святійшого Петра, котрий ... охороняє свій престол та має тривале сопричастя з вічним первосвящеником. Та міць, котру він прийняв від «Скелі Христа», сам ставши Скелею, розмножилася також на його СПАДКОЄМЦІВ. Коли, отже, в наші дні страждання перемінюється в радість, біда в спокій і розбрат у мир, то ми бачимо в тому підтримку, котра дістається нам через заслугу і заступництво нашого РОДОНАЧАЛЬНИКА. З численних випадків ми знаємо, що цей у першу чершу має вплив на всі доцільні розпорядження та всі справедливі рішення. Якщо влада «зв’язувати та розв’язувати» і лежить у наших руках, то все ж це благословеннійший Петро, котрий показує винним шлях до покаяння і примиреному з Богом шлях до обітниці. Всяко виявили ви мені сьогодні з братського цінування чи дитячої любові вашу пошану. То ж знайте, що все це ви в правильний і богоугодний спосіб виявили тому, котрий є в спілці зі мною, займати престол котрого мене радує менше ніж завдання служити йому." 

729
Cactus [профіль]

Філософ,
В Галичині вже на рівні мирян вже євхаристичне єднання...між греко-католиками і православними...навіть є поодинокі випадки між простими священика..незнаю чи правильно це чині...особисто я не встуапв би оскільки все ж таки Церква не є єдиною хотя о. Олексанр Мень стверджував що що Церква насправді єдна, лае ослаблена розколом...

В Галичині православні представлені передусім УАПЦ і УПЦ КП. Зазвичай представники духовенствоа цих конфесій, так само як і УГКЦ, є надзвичайно відсталими у екуменічному відношенні, поширюючи передусім фанатизм і ненависть до інших конфесій. Однак трапляються також поодинокі випадки запанібратського ставлення, котрі є радше виявом богословської ігнорантності, ніж екуменізму. Звичайно, що жодного євхаристійного спілкування до відновлення догматичної єдності між православними і католиками немає і бути не може, і це є офіційна позиція обох Церков. Прості віряни можуть за своїм незнанням причащатися в іншої конфесії, а священики - також через уже згадану неосвіченість, це зазвичай толерують, але це не вихід.  
Звичайно, що Церква є єдиною - однак до єдності Церкви належить також ісповідування тотожної віри, а тому потрібно спочатку 
завершити богословський діалог, а вже потім увінчати відновлення "єдиномислія" євхаристійним сопричастям. 

728
Cactus [профіль]

Філософ,
Рецепція екуменічних богословських досягнень потребує певного часу. На інтелектуальному й духовному рівнях вирішальні кроки до відновлення єдності між Східною і Західною Церквами вже були зроблені - напр. у Равеннському документі першість Риму була підтверджена представниками повноти Православ'я. Однак на рівні священства і мирянства, і навіть значної частини єпископату цей екуменічний поступ поки що не був засвоєний - і це стосується не тільки Православної, а й Католицької Церкви. 
Ми вже перебуваємо на тій стадії діалогу, коли потрібно питати себе, чому ми властиво ще не є у повній єдності. Ті католики і православні, які засвоїли богословський поступ, розуміють, що фактично єдність уже існує, більше того - вона ніколи й не переривалася на глибшому рівні - на рівні таїнств. Нездоланних догматичних суперечностей між Католицькою і Православною Церквами також немає - головна проблема полягає у взаємовідчуженості нашого мислення: говорячи різними словами, ми часто маємо на увазі одне й те саме, але не розуміємо один одного. 
Але якщо поглянемо назад на вже зроблений поступ, то цей дає привід бути оптимістами - хто на початку "Діалогу істини" подумав би, що вже за кілька десятиліть буде досягнуто ту стадію, на якій остаточне відновлення єдності вже не здаватиметься утопією ? 

727
Cactus [профіль]

Філософ,
як примат почесті (першості) так як це зараз проавславні визнають за патріархом Константинополя

А православний патріарх Константинополя визнає цю першість за папою римським - отже, всі православні визнають першість Петрового престолу. 

 Церква це є спідроужба Помісних Церков, а не монархія папи...

В католицькій еклезіології це називається communio ecclesiarum.  

726
Cactus [профіль]

Філософ,
так Східна Церква і визнавала саме цю першість

Quod erat demonstrandum. Визнавала, визнає і визнаватиме. 
але це всього лиж поетична оспівування 

Поетичний жанр  не виключає богословського змісту. 

Stromboli,
Раз із петрового наступництво випливає примат, то він належить і антіохійському патріарху, петрова наступність якого бузсумнівна.

Належить, але не такий як римському єпископові, тому що єпископ Антіохії перейняв Церкву цього граду від Петра, але він її не успадкував, як це зробив римський єпископ, успадкувавшм від Петра не тільки одну з Церков, а і його сан служіння єдності. Тому антіохійському патріархові належиться примат регіональний, а римському - вселенський. 
то на Сході є всі шанси і без Риму вирішити "потребу протоса" надавши у виняткових обставинах право остаточного слова антіохійському патріарху як першому петровому наступнику

Христос будував, будує і до кінця світу будуватиме єдність Церкви на одному престолі, а Ви хочете звести її на іншому й таким чином побудувати черговий еклезіологічний повітряний замок. Цим самим Ви фактично відкидаєте Христовий дар на угоду людським амбіціям. 

725
Cactus [профіль]

Філософ,
У католицькій еклезіології папа не конкурує за главенство над Церквою з Христом. Звичайно, що і для католиків єдиним главою Церкви є Христос. Натомість папа як Петровий наслідник є репрезентативним главою (першим єпископом) тільки земної Церкви і лише як намісник Христа - тобто слуга, який муситиме звітувати перед Господом за те, як він здійснював служіння єдності для Церкви, котре доручив йому Христос. 

724
Cactus [профіль]

Stromboli,
є спадщиною язичницького обожнення предметів і фактів - в даному випадку міста Риму
Римська імперія пройшла шлях від переслідувача християн до найбільшої християнської держави античного світу, в якій жила величезна більшість тодішніх християн. Три чверті своєї історії християнство було так чи інакше пов'язане з ідеєю єдиної християнської держави в різних її іпостасях - напр. також із Візантією і Священною Римською Імперією Німецької Нації, котра припинила своє існування аж у 19-му ст. Християнські римські імператори вважали себе намісниками Бога на землі й главою Церкви. Християни були переконані, що доля їхньої держави нерозривно пов'язана з розвитком і ширенням християнства. А тому я б не класифікував містичний образ Риму як язичницький спадок, бо в християнстві він трансформувався, так би мовити був охрещений. Поняття "римлянин" стало рівнозначним поняттю "християнин". Навіть візантійці почали вважати себе греками аж напередодні падіння Константинополя, до того вони по праву вважали себе римлянами, бо їхня держава була безперервним продовженням Римської Імперії. 

Тому, щоб не було сумнівів, що Церква мотивувалась у своєму вчення язичницькими традиціями і потрібно чітко дотримуватись суто християнського змісту примату і визнати його і за Антіохійським патріархом, навіть якщо він на нього і не претендує.  

Історія не знає умовних відмінків - вона розпорядилася так, що Рим від самого початку існування християнства здійснював для Церкви єднаючу функцію, тому його єпископи дійсно були носіями вселенського сану єдності. Саме Рим завжди здійснював християнський зміст примату, хоча й не завжди з чистими намірами і не завжди вдало. Так Божа воля проявилася в історії Церкви, а тому облиште свої фантазії щодо Антіохійського престолу, бо кожний патріархат має свій власний неповторний хрест, і тільки сам Антіохійський Патріархат знає, яким є його покликання в Церкві.
Існування двох рівноцінних центрів єдності було б внутрішньою суперечністю, воно а пріорі є нонсенсом.  

723
Cactus [профіль]

Філософ,
Датування подій, описаних у Павлових листах, є спірним і досі.
Перші ПИСЬМОВО ЗАСВІДЧЕНІ покликання римських єпископів на Петрове наслідство і справді датуються серединою 3-го ст., підчас спору між римським єпископом Стефаном і карфагенським єпископом Кипріаном, тобто менше як два століття після страти Петра в 67-му р. Якщо порівняти це із тим фактом, що в Константинополі почали покликатися на заснування місцевої церкви Андрієм Первозванним аж у 7-му ст., то римська традиція виявляється дуже древньою. 
Щодо вітання - Павло вітає поіменно своїх знайомих, котрих він знав із попередніх місійних подорожей. Цілком можливо, що відносини між Петром і Павлом не були найкращими, про свідчить і антіохійський випадок. 
І чому Ви вважаєте, шо Петро передав наслідство ? Воно перейшло автоматично на наступного керівника римської громади - першого єпископа Риму, Ліна.

католікос несторіан до цих пір стверджує що саме він є наслідником ап. Петра...

Ось це і є найкращим доказом того, що першим єпископом Церкви є наслідник Петра - це розуміли навіть ті, які вже в 1-ій половині 5-го ст. відділилися від Церкви. 


а авторитет риської кафедри залежав від Рима як імператорського міста, і всі шанували його як першого серед рівних!

А як Ви поясните той факт, що римські єпископи покликалися на Петра ще задовго до того, як припинилося переслідування християн ? На той час їхнє перебування в столиці означало для них тільки те, що в разі переслідування їх було найлегше заарештувати й зробити мучениками. Першість честі прийшла до них пізніше - на вселенських соборах, коли Римська імперія вже була християнською, але вже наприкінці 2-го ст. папа Віктор відлучав від Церкви всі малоазіатські Церкви. І вже тоді ж св. Іриней Ліонський виводив Римську Церкву від Петра. 

 

722
Cactus [профіль]

Філософ,
але ж там не говориться що Петро був Римським Папою...

Здається, що сам  титул "папа" з'явився не раніше половини 3-го ст., тобто через півтора століття після написання Климентового листа, а тому це й не дивно. Петро - це архетип, на якого повинні орієнтуватися всі римські єпископи, а не навпаки - Петро не був ні єпископом, ані тим більше папою - він був апостолом. До речі, в первісному християнстві було більше  "пап", із яких залишилося тільки два - римський і александрійський. Напр. був також карфагенський папа. 

721
Cactus [профіль]

Філософ,
Може для Вас переданням Церкви є те, що бабка бабці говорила, а для мене Передання Церкви - це богонадхненні письмові твори християн, визнані Переденням самою Церквою, які можна цитувати й аналізувати. 

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

При участии «Кремлевской ...

MichaelWeP

MichaelWeP написал:

Вы вашу . Предлагаю также посмотреть пользительные сайты https://tinyurl.com/2pmdaqvf магнитный корректор осанки выравнивает линию позвоночника АКЦИЯ! -53% СКИДКА https://tinyurl.com/2dwm7zb7 Безопасное лечение спины без дорогих операций АКЦИЯ! -53% СКИДКА https://tinyurl.com/2pmdaqvf магнитный корректор осанки АКЦИЯ! -53% СКИДКА https://baoly.ru/d3d3 магнитный корректор осанки АКЦИЯ! -53% СКИДКА https://baoly.ru/74 Безопасное лечение спины без дорогих операций АКЦИЯ! -53% СКИДКА @good= 52dsffg6$%^dsgewtettt

Александр Лукашенко: "Бе...

JXrumerH

JXrumerH написал:

The nice answer!

Глава УПЦ (МП) закликав П...

Onufriy

Onufriy написал:

Дивовижно, але Онуфрій навіть засудження московської агресії використав для пропаганди "мишебратства" і єресі "єдинокупелія":
"просимо негайно припинити братовбивчу війну. Український і російський народи вийшли із Дніпровської купелі хрещення"

Глава ПЦУ засудив спільну...

Onufriy

Onufriy написал:

Війна проти України породжена багаторічною проповіддю проклятої єресі "російського світу"

Церкви в Україні не платя...

dutchak1

dutchak1 написал:

Стаття з суміші цитат напівграмотних спеців, розведена такими ж напівграмотними штатними релігієзнавцями.