24 03 2024
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Війна, взаємна ненависть один до одного яка врешті перейшла і в церковні громади, ділить нас на дві твариноподібні зграї, закриває той факт наскільки ми фатально і гибельно одинакові. Наше варварське релігійне законодавство скопійоване з такого ж варварського російського і в дикунського проекта №4128 існує такий же дикунський аналог, але вже не проект а закон, в російському законодавстві. Мова йде про статтю 148 КК РФ, так звана стаття про «оскорбление религиозных чувств верующих». І зараз юридична громадськість Росії намагається якось вирулити з цієї законодавчої маячні і не втратити при цьому обличчя перед світом. При цьому необхідно вирішувати безглузді з точки зору права питання – хто такі «верующие», що це за абстрактне поняття «оскорбление» і взагалі як можна «оскорбить чувства», тим більше «религиозные», а не особу. Наш проект робить як би продовження цієї «творчості» і пропонує українське визначення «віруючого». Ним буде той, хто сам себе ідентифікує як член релігійної громади та той, що має відповідну релігійну практику. Зрозуміло, що здоровий глузд авторів проекту підказує їм, що законодавчо, та і просто по-людськи, глибину і правильність ідентифікації кожного громадянина визначити неможливо. Це все якась метафізика якою право не займається. Тому й наголошується що основним в цьому визначенні буде «активна релігійна участь у житті громади». Визначати наскільки активна ця участь повинна сама громада і це має бути зафіксовано її внутрішніми настановами. Ну і в нашій ситуації, наскільки би не була велика та більшість, меншість завжди може доказувати що деякі члени більшості порушували внутрішні настанови, не є «дійсними» віруючими і не можуть бути зараховані до більшості. Суд в таких випадках з необхідністю буде використовувати ці настанови, тобто використовувати в своєму рішенні норми канонічного чи церковного права. Проблем немає, в світі є країни де в світському праві використовуються релігійні норми але це вже інша Конституція. В нас поки що є тільки діюча. Жартівники вже пишуть про те, що наш релігійний закон без проблем дозволяє перехід християнської громади в мусульманство. В продовження цього релігійного гумору можна запитати: при конфлікті суд нормами якого права буде користуватись - християнського чи мусульманського?
«… багаторічні дослідження суспільства та змін у релігійній ситуації вилились у науковий доробок, серед яких найвідомішими монографіями є «Велике повернення: релігія у глобальній політиці та міжнародних відносинах кінця XX – початку XXI століття» та «Релігія після комунізму. Україна в центрально-східноєвропейському контексті». У 2000 р. … підготував проект Меморандуму «Релігія і зміни у Центральній і Східній Європі», на основі якого Парламентська Асамблея Рад Європи через два роки ухвалила однойменну Рекомендацію № 1556…»
Як це в’яжеться, стикується, продовжується лозунгами «як нам вискочити з-під Москви», закликами «застосувати до експертів ГНЕУ поліграф»? І врешті тим дикунським законопроектом 4128?
Це якась клініка, причому колективна, що вимагає складного і ретельного діагностування. Яке мало б передувати «лікуванню».
Все сложности этого конфликта, и других похожих, в том, что Закон Украины „О свободе совести и религиозные организации” пытается регулировать образование и деятельность объедений граждан которые, с точки зрения законодательства Украины, иногда ведут себя как не совсем нормальные, малахольные или, в лучшем случае, недееспособные дети. Закон называет их учредителями объединения при том, что сами они считают что их объединение как-то создано богом или его сыном. Причем дата создания не совпадает с датой регистрации в органах государства Украина. Более того, эта дата совсем туманна и, если покопаться, оказывается что это создание проходило во времена, когда даже не существовало языка, на котором верующим необходимо писать устав объединения. Поэтому существует необходимость пересмотреть право некоторых церквей использовать в своих названиях слово «украинская», оставив это в наименовании только тех церквей, которые созданы после создания независимого государства.
Часть несознательных верующих вообще бездоказательно утверждает, что государство создано по воле божьей и при этом согласно законодательства не предъявляют никаких оригиналов документов с подписями и печатями. Согласно Конституции Украины на территории государства отсутствует воля богов или их сыновей.
Другая часть верующих, доказывая что существует юридическая роль епархиального архиерея по отношению к религиозной общине, куда он назначил настоятеля и доказывая широту прав настоятеля, который по уставу назначается для духовной опеки и руководства приходом ссылается на статью 5 Закона Украины „О свободе совести и религиозные организации”, где записано, что «государство уважает традиции и внутренние установки религиозных организаций». При этом этими верующими не берется во внимание вторая часть этого положения - «если они не противоречат действующему законодательству». Поэтому существует необходимость привлечь юристов и ведущих религиоведов к анализу и приведению в соответствие действующему законодательству уставов церквей и приходов а также т.н. церковных канонов. Поскольку многими верующими утверждается что церковные каноны походят от заповедей божьих, необходимо, после рассмотрения Верховным Советом Украины постановления об Обращении Верховной Рады Украины к Святейшему Варфоломею, Архиепископу Константинополя и Нового Рима, Вселенского Патриарха о предоставлении автокефалии Православной Церкви в Украине, рассмотреть обращение Верховного Совета к украинским церквям и к Святейшему Варфоломею о приведении в соответствие законодательству Украины заповедей божьих, дополнив их положениями, необходимыми для создания украинской церкви, украинского государства и гражданского общества. За основание взять доработанную созданную Национальным институтом стратегических исследований при Президенте Украины и Институтом Разумкова Концепцию государственно-конфессиональных отношений.
Поскольку политикой государства относительно религиозных организаций занимается Минкульт, представители которого разрабатывают рекомендации относительно законодательства о свободе совести и должны вместе с Минюстом представить их на выполнение Плана действий по реализации Национальной стратегии в сфере прав человека до 2020 года НЕОБХОДИМО обязать названные ведомства, с привлечением ведущих религиоведов страны(А. Колодный, Л.Филиповыч, В.Еленский, А.Саган) составить план работы с несознательными верующими по доведению до их сознания важности роли церквей и религии в построении независимого украинского государства и гражданского общества.
Для содействия этому мероприятию пересмотреть Постановление Национальной академии наук Украины, которое предусматривает оптимизацию науки, сокращение финансирования Отделения религиоведения Института философии имени Г.С.Сковороды. Сейчас в отделении работает 15 человек, но согласно Постановления их должно остаться максимум шесть. Это при том, что учитывая сложную финансовую ситуацию, ученые работают на 0,8 ставки.
«не говорячи вже про загальновідомі факти нехтування правилами дорожнього руху тощо»
Необхідне приведення життя Церков у відповідність правил дорожнього руху і в першу чергу перевірити – чи відповідають Заповіді Божі Постанові КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху»!
Біблія це не просто слова чи знаки а крім слів містить і символи, які не являються знаками в реальному смислі слова.
Отже ми виділили дві категорії знаків, умовно кажучи, тому що символи не є знаками в реальному сенсі слова. Якщо знак - це щось таке, що завжди знаходиться на рівні функціональних дуалізмів - «знак - позначення», «суб'єкт - об'єкт», то символи будуть виступати як деякі знакоподобні утворення. Знакоподібні, тому що вони можуть використовувати матеріальні побудови, використовувані знаками (наприклад, слова) або матеріально організовані ситуації (комунікації, зображення комунікованого: жести, просторові фігури, звукові хвилі і т. д.), абстрактно передбачувані нами в якості носіїв інформації. Символи мисляться нами як репрезентації не предметів і подій, а свідомих посилок і результатів свідомості.
При цьому символи можуть виступати як в якості прямого «позначення» свідомості, так і позначати щось предметоподібне, що побічно репрезентує свідомість. У цьому сенсі символи співвідносяться з розуміннями і тому оперування символом як «знаком» передбачає не реконструкцію денотата цього знаку, а реконструкцію суб'єктивної ситуації породження, як денотата, так і знака, тобто ситуацію розуміння. Отже, символ передбачає необхідність дуже тонкого і непрямого поводження з собою і тому всі символи, в тому числі і біблійні, неможливо, або майже неможливо, перекласти. Їх треба пережити спочатку. Тому дискусію про побоювання вживання сучасної (і, зокрема, української) мови у богослужінні треба розуміти у тому напрямку, що вживання не означає просто переклад. Інакше ми договоримось до того, що перекладем Біблію на пташину мову. Наша сучасна мова іноді мало відрізняється від пташиної. Ми тими ж словами, якими рекламуємо і нахвалюємо пральну машину чи шампунь, намагаємось славити Господа.
Як в одній голові може співіснувати «не допустити такого злиття церкви та держави, як у Російській Федерації" і «пропонує державі "виробити механізм, при якому за рішенням суду здійснити перевірку фінансової діяльності церков МП і позбавляти державної реєстрації церковні об’єднання та релігійні організації МП»?!
Це якась правова шизофренія. А якщо до цього добавити «голова Християнсько-Демократичного Союзу України» то, скажемо так, тут не пахне ні «християнським», ні «демократичним», ні «союзом» ну і треба принюхатись – чим пахне Україна в особі такого голови.
Друже!
«розглагольствування» в нашому випадку як і саме відокремлення є тим, чим є все в нашій країні – фейк, імітація; ВСЕ(!!!) – держава, незалежність, демократія, громадянське суспільство, наука…сам можеш продовжити. Жодна християнська церква ще не будувала відносини з таким мертвим і штучним творінням і наслідком може бути те, що і самі церкви стануть фейком або в кращому випадку утворять якийсь український варіант громадянської квазірелігії. Причому, мабуть, всі церкви, тому що відокремленість будується в першу чергу вірою!
В который раз – позиция Митрополита вызывает уважение. Сложно угадать истинные намерения, но может таким образом УПЦ первая начнет правильные отношения с государством, которое называет себя «светским». Правильные отношения – это значит без подтанцовки государству в ожидании будущих преференций, в ожидании того что именно эта церковь будет признана настоящей украинской со всеми вытекающими материальными и не только обстоятельствами…
Ведь те, кто в таком ожидании, закрывают глаза на многие уродливые моменты в отношениях с государством. На то, что законодатель в стране с провозглашенным отделением церкви от государства, создал гибридный религиозный закон, в котором попытался соединить право с неправовым явлением, светское право с каноническим. Такой законодатель – это не законодатель, такое право – это не право и, продолжая эту цепочку, можем задаться вопросом – что это за государство производящее таких избирателей и законодателей. Названия этому нет, разве что подходящий термин из философии – симулякр. Это может быть и названием и приговором.
Пляски церкви с таким государством могут быть опасны для истинно верующих. Ведь церковь для них все и уступки церкви такому лживому государству погубят и церковь и верующих.
И, как я писал, не зная истинных намерений Митрополита, можно угадать их или подсказать ему – поступать только согласно канонам. В ситуации, когда его церковь в силу разных причин стала критикуемой и, возможно, в некоторых регионах гонимой – этим и воспользоваться. Гонимая вера всегда более «ценна», значима и вызывает сочувствие. Тем более что существующие и будущие конфликты неразрешимы не только из-за позиции некоторых властей, но и не разрешаемые гибридным законом. По канонам – никаких компромиссов с теми, кого твоя вера считает «раскольниками»; никаких компромиссов с властью, никаких шатаний и самодеятельности приходов в канонических вопросах и в отношениях с властями – все только через епархиальный центр. Безусловно здесь автор прав – это противоречит статусу прихода как юридическому лицу частного права. Но церковь это не общественный институт и верующие туда приходят не для защиты своих гражданских прав. Кому не нравится – читай Конституцию и переходи ЕДИНОЛИЧНО в другую организацию или создавай свою.
Лобіст УПЦ Роберт Амстердам: «Я рішуче підтримую будь-яку допомогу Україні!»
Помер патріарх Болгарський Неофіт
В УПЦ оприлюднили коментар щодо наміру РумПЦ відкрити свою структуру на території України
Синод Румунської православної церкви оголосив про створення своєї юридичної структури в Україні
РПЦ в Швеції звинуватили в шпіонажі та відмовили в державній підтримці
Синод Вселенського патріархату відновив у сані клірика РПЦ Олексія Умінського
Адвокат УПЦ Роберт Амстердам: "Я у Києві працюю над налагодженням діалогу між урядом і УПЦ!"
СБУ повідомила про 22 обвинувальні вироки священникам УПЦ
MichaelWeP
MichaelWeP написал:
Onufriy
Onufriy написал:
Onufriy
Onufriy написал:
dutchak1
dutchak1 написал:
Ініціатори законопроекту про перереєстрацію релігійних громад відповіли на критичні зауваження
так Єленський уже десь писав, що проект має на увазі що громада сама визначає хто активний член і це визначення фіксується в статуті