Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

690
Cactus [профіль]

Stromboli,
надто очевидно кидаються в очі спроби змалювати УГКЦ як "молодшу" і відповідно менш досвідчену та менш розумну сестру УПЦ КП і особливо УПЦ (МП). Про "молодшу сестру", прямо говориться, здається кілька разів.
В самому тексті слова "молодший" немає зовсім. Але природно, що унійна Церква, яка постала внаслідок Берестейської унії, є молодшою конфесією, бо ж вона утворилася не на порожньому місці, а через підпорядкування православних єпископів папі. Це не означає ущербності УГКЦ, але правильне визначення власної позиції є надзвичайно важливим, бо воно є найкращими ліками проти еклезіологічною гордині, котра, як і всяка гординя, є головним гріхом, із якого результують численні інші помилки. 

Автор висуває тезу про те, що єдність київської церкви була зруйнована Унією, однак розділення на києво-"московську" та києво-"віленську" митрополії було проведено значно скоріше 1596 року. 

На час унії фактично вже йшлося про дві окремі православні Церкви, котрі жили у різних політичних умовах, бо на відміну від Московської, тодішня Київська митрополія знаходилася під правлінням "інославних" - католицьких володарів. 

В 1596 році лише відбулось перепідпорядкування києво-"віленської" митрополії патріарху Риму, при чому її єдність якраз була порушена введенням паралельної києво-"віленської" митрополії у 1620 році єрусалимським патріархом Теофаном.

Церква - це не тільки ієрархія, до того ж вигасання православної ієрархії відбулося винятково завдяки тому, що католицька державна влада стала на бік унії й оголосила Православ'я поза законом. Єдність Київської Церкви була порушена утворенням нової конфесії  - "уніатів", які стали "четвертою силою" в Речі Посполитій на додаток до вже існуючих православних, католиків і протестантів. Натомість у 1620-му році не було утворено жодної нової Церкви, а тільки древня православна Церква відновила свою ієрархію завдяки тому, що козаки на чолі з Сагайдачним забезпечили свободу віросповідання для православних, до якої звичайно ж належить і поставлення власних ієрархїв. Єдність віри і юрисдикції була порушена в 1596 році, в 1620 році не відбулося жодного еклезіологічного зламу, бо цей був довершений уже в Бересті, коли стало видно, що значна частина православних не підтримали рішення більшості своїх ієрархів. 

Принципова можливість існування непоєднаних між собою евхаристійно "церков-сестер" є тим видом екуменізму, який влучно називають "єрессю єресей".
Церква Христова, як і Тіло Христове єдине і унікальне і існування двох повноцінних євхаристійно нез'єднаних церков означяає можливість існування двох різних Христів, що є абсурдом для монотеїстичної релігії.

Це правильна позиція. Але якщо не ідентифікувати Христову Церкву ВИНЯТКОВО з Римо-Католицькою, тоді нічого не говорить проти того, що й Православна Церква є Христовою. Маємо одну католицьку-кафоличну Церкву з єдиною православною вірою, котра виражається в кількох родинах помісних Церков із власними богословськими, літургійними і канонічними традиціями. Глибинна, онтологічна єдність існує на рівні єдиної і визнаної взаємно Євхаристії, адже існує тільки єдине Христове Тіло. Розбіжності у вірі між "конфесіями" виявляються мнимими при ретельному богословському аналізі - йдеться радше про відмінні наголоси в одних і тих же змістах віри. 

Немає паралельних "церков-сестер", а є частина церкви, що у 1053 році здійснила акт боговбивства урочисто профанувавши Тіло Христове у Євхаристії, а у 1341 році змінила вчення про Бога та Євхаристію.

Богохульство окремих фанатиків не можна перекладати як провину на цілу Східну Церкву. А теза про зміну нею вчення про Євхаристію не підкріплюється жодними серйозними науковими розвідками. 

В цьому контексті Собор 1596 року у Бересті слід розглядати як акт повернення київської церкви до справжніх основ Східної традиції, котра прийшла на наші землі в часи князів Аскольда і Володимира. 

Не могло тоді бути жодного повернення, тому що за часи від Володимира до Берестя Західна Церква пройшла значний богословський розвиток - від еклезіології сопричастя до римоцентризму. Це правда, що діячі унії збоку Київської Церкви уявляли собі це єднання інакше, ніж у Римі. Однак в історії унійної Церкви з часом перемогла саме римська еклезіологія - звідси й богословська і літургійна латинізація, отже, відчуження від східних коренів.
<!--[endif]-->

<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->
 
<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->

689
Cactus [профіль]

Шановні православні дискутанти, для повноти й об'єктивності загальної картини дозвольте Вам нагадати, що значна частина колишніх храмів УГКЦ, забраних у нашої Церкви Сталіним у 1946 р., й досі використовується православними громадами, які не погоджуються навіть на почергові богослужіння з греко-католиками. А тому якщо повертати храми - тоді не тільки православним, а й греко-католикам. 

688
Cactus [профіль]

Юрій Чорноморець,
Це все одно, щоб УПЦ закликала не передавати греко-католикам собор св. Юра у Києві. Як би на нас дивилися? Як на дикунів чи як на ідіотів? Чому ж тоді до цього ось заклику всі толерантні? Я цього не розумію: людина воєю відкрито із православям, і тут же говорить про власний величезний вклад у дружбу і толерантність. Брррррр

Ти напевно мав на увазі "собор св. Юра в Львові". Насправді Блаженніший Святослав не каже тут нічого нового - це традиційна позиція УГКЦ щодо всіх "знакових" храмів Київської Церкви, в якій з одного боку виражається свідомість приналежності до Київської Церкви, а тому й певна претензія на ці храми, а з іншого - типово західноукраїнське ставлення до УПЦ, в якій греко-католики як правило бачать винятково "МП". 
Думаю, що глава УГКЦ не має жодного наміру воювати з Православ'ям. Проблема не так у самій цій позиції, як у тому, що Блаженніший оприлюднив її після цілого ряду подібних висловів, які виявляють просто жахливу нездатність головних офіційних екуменістів УГКЦ із безпосереднього київського оточення Предстоятеля, передбачити можливу реакцію православних на висловлювання такого роду. Адже тут маємо якраз той випадок, коли Його Блаженство висловив не свою особисту думку, а загальноцерковну позицію - на це вказує передусім офіційний характер звернення. А такі речі як правило ретельно обговорюються з відповідальними фахівцями. В нашому випадку тут екуменічна комісія УГКЦ чи її голова мали б попередити Блаженнішого про можливі наслідки подібних ініціатив. 
На жаль, знову виявилося, що за екуменізм в УГКЦ відповідають не фахівці світового рівня, а бюрократи, які вкотре "підставили" Блаженнішого. Надіюся, що він матиме мудрість і мужність визнати, що тут потрібне кадрове рішення - екуменічна ланка УГКЦ, яка має для нашої Церкви життєве значення, вкотре виявилася неспроможною справитися із своїм безпосереднім завданням. 

687
Cactus [профіль]

Олесь,
Щоб не бути голослівним, недавній факт на тому ж Закарпатті: сільський храм, почергові богослужіння між уніатами і православними, з вказівки уніатського священника вириваються мощі з престолу святого 4ст. і викидуються
Ви не будете голослівним лише тоді, коли назвете це село і цього священика, щоб всі знали "героя". Але який сенс було викидати мощі святого Католицької Церкви ? 

686
Cactus [профіль]

svcAlexander,
УПЦ може визнати н/п вінчання в догналітів 

В західній, латинській традиції таїнство Подружжя уділяють собі взаємно подруги, тому що воно розуміється як договір між ними, а не священик, який радше благословляє молодят, а не уділяє таїнство. Тому таке визнання не заторкнуло б відносини між УПЦ і Католицькою Церквою. Але я розумію Вашу логіку.
В православній теології питання таїнств і Церкви є тісно взаємопов'язаними, натомість у західній богословській традиції Хрещення теоретично може дійсно уділювати навіть іновірець - напр. мусульманин, якщо він хоче чинити те, що чинить Церква, тобто охрестити в ім'я Св. Тройці. Звідси й ціле непорозуміння між УПЦ і УГКЦ - Блаженніший Святослав аж ніяк не мав наміру підтверджувати еклезологічний статус УПЦ КП, але здається, що в УПЦ сприйняли це саме таким чином.
 

685
Cactus [профіль]

svcAlexander,
Так і є: УПЦ КП не можна кількісно прирівняти до догналітів, з  ними потрібно вести діалог на більш якісному рівні.  Але становище УПЦ КП серед православних церков можна прирівняти до становища догналітів у католиків, чи греко-католиків  - як ті, так і інші не визнаються.

Між УПЦ КП і догналітами є також величезна якісна різниця - наскільки мені відомо, Київський Патріархат не вважається православними єретичною спільнотою, тоді як догналіти є не тільки розкольниками, а і єретичною сектою, про що прошу читати тут: 
https://theology.in.ua/article_print.php?id=43767&name=religious_digest&_

lang=ua 

І визнання православними таїнств догналітів (якби таке сталось) можна було б класифікувати як порушення  екуменічних домовленостей з католиками, так, як і визнання УГКЦ таїнств КП. Навіть при неспівмірності визнаних церков , дії ієрархів в цьому випадку були б співмірні.

УГКЦ офіційно ніколи не визнавала всіх таїнств Київського Патріархату, а лише Хрещення. УГКЦ також не заперечувала дійсності Хрещення догналітів. 
 
І знову ж таки  не пам"ятаю третього єпископа, який стояв при витоках УПЦ КП. 

 Владика Андрій Горак. 

684
Cactus [профіль]

Архім. Віктор (Бедь),
Мені здається, що я розумію Блаженнішого трохи краще, ніж Ви, тому що належу до очолюваної ним Церкви. Якщо можете, постарайтеся зрозуміти греко-католицьке мислення. В принципі глава УГКЦ не проти повернення храмів їхнім колишнім власникам чи реституції, тому що також його власна Церква може тут лише виграти. Але він дивиться на історію згаданих кількох визначних святинь під символ-ічним кутом зору його власної Церкви, і він знає їхню історію також із своєї перспективи. Отож, 1. Десятинна церква була збудована ще до розколу Церкви на Православну і Католицьку, а тому греко-католики як співспадкоємці Володимирового Хрещення вважають її також своєю. Те ж саме стосується і Києво-Печерської Лаври. 2. Щодо Почаївської Лаври, то добре відомим є той факт, що вона певний час навіть була греко-католицькою, напр. найбільший собор там був збудований саме в цей час. Отже, ця українська святиня також не чужа УГКЦ.
Тільки прошу мене зрозуміти правильно - я нічого не виправдовую, я тільки намагаюся донести до Вас і всіх зацікавлених, як саме мислять греко-католики, щоб усі краще зрозуміли те, що мав на увазі глава УГКЦ. Насправді він не проти повернення святинь православним, але як такий, що вважає себе також співправославним, бажав би, щоб його Церква не була несправедливо обділена, а тому вважає, що цю справу треба відкласти до тих часів, коли буде відновлена єдність між українськими Церквами. 

682
Cactus [профіль]

svcAlexander,
Далі: про визнання таїнств КП - це , звичайно, не тільки політичний "ляп". Адже існували домовленості на високому рівні не мати спілкування з церквами, які знаходяться поза єдністю зі світовим православ"ям. Лист - відповідь  -  це порушення цих домовленостей. Для чого тоді домовлятись? І як потім вірити католикам і знов про щось домовлятись з ними, якщо вони НЕ ВИКОНУЮТЬ ДОМОВЛЕНОСТЕЙ?! Так, потрібно було мовчати, як це зробив Блаженнійший Володимир. Цікаво, якби УПЦ визнала таїнства догналівців на високому рівні, як відреагувала б УГКЦ?

Тут потрібно розділяти дві речі. Є католицька богословська, а точніше латинська традиція, за якою чинним вважається всяке Хрещення, уділене в ім'я Св. Тройці, незалежно від уділювача. І на мою думку, було б некоретним збоку православних, вимагати від греко-католиків, негайно відмовитися від цієї традиції. Відповідно до неї також визнається дійсність усіх таїнств, якщо Церква має апостольське наслідство, а УПЦ КП згідно з католицьким чи знову-таки латинським баченням його має, тому що на початку цієї Церкви стояли щонайменше 3 єпископи РПЦ. До того ж там, де греко-католики компактно проживають разом із вірянами Київського Патріархату й УАПЦ, існує фактичне взаємовизнання всіх таїнств цих Церков. Це реальність, із якою УГКЦ також мусить рахуватися - із католицьким чи радше західним розумінням таїнств, поширеним в УГКЦ, яка значною мірою втратила східну богословську ідентичність, і з фактичним визнанням усіх таїнств між УГКЦ, УПЦ КП й УАПЦ.
З іншого боку Ви звичайно ж маєте рацію в тому, що не можна порушувати екуменічних домовленостей чи радше екуменічного етикету, а тому глава УГКЦ міг у цьому випадку й промовчати, пояснивши патріархові Філаретові, що визнання ним Хрещення в УПЦ КП може мати негативні наслідки для УГКЦ і для всього католицько-православного діалогу.
Однак на мою думку УГКЦ має право і повинна співпрацювати з усіма православними, незалежно від їхнього статусу, тому що цього вимагають реалії життя в одній і тій самій державі. До того ж "неканонічні" Церкви безперечно складаються також із християн, а тому з ними навіть можна мати екуменічні стосунки. 
Але чинити це потрібно таким чином, щоб не ображати "канонічну" Церкву, тобто уникаючи офіційного визнання "неканонічних" Церков.  
Проте на мою думку, не можна прирівнювати Київський Патріархат, до якого належать мільйони вірян і тисячі парафій в Україні, до догналітів, бо це цілковито неспівмірні речі - як кількісно, так і якісно. УПЦ КП безперечно є однією з найбільших християнських спільнот в Україні, вона не є маргінальним явищем у релігійному житті нашої держави, а тому ігнорувати цю Церкву просто неможливо. 

681
Cactus [профіль]

Юра,
1. Проаналізуйте публікації "Православного оглядача", за яким стоїть один колишній греко-католик, здається навіть екс-василіянин, і Ви зрозумієте, що всяка мова про екуменізм в УПЦ КП є безглуздою, бо якщо керівництво цієї Церкви толерує НАСТІЛЬКИ відверту католикофобію, а по-суті псевдоправославний лефевризм у своїй Церкві, то це свідчить про нещирість екуменічних намірів цієї Церкви. Та й її керівництво ніколи і не приховувало скептичного ставлення до екуменізму - візьміть до уваги напр. критику патріархом Філаретом Баламандського документу як "другої унії".
Та не потрібно нікому символічних жестів, просто УПЦ КП має відкрито, офіційно й найкраще соборно прийняти документ, у якому ця Церква вітала б католицько-православний екуменізм і підтримувала б усі досягнуті досі домовленості й підписані документи. Тоді УГКЦ зможе розвивати з нею екуменічні відносини. Щодо МП - то тут є екуменічна концепція РПЦ, яка є висхідною базою для розвитку екуменічних стосунків. Я поділяю ваші зауваження щодо нещирості й неправдивості звинувачень у "розгромі трьох єпархій", однак на мою думку, проблема прозелітизму й справді існує, хоча й радше в зародковому стані, але якщо не взятися за її вирішення негайно, то вона може ще більше погіршити відносини УГКЦ з Православ'ям. Натомість, як і Ви самі підмітили, ця проблема не тільки не бачиться керівництвом УГКЦ, а є навіть певні сигнали того, що воно не бажає її бачити, і це вже серйозна проблема. 
2.  Щодо Ісидора, то особисто я не вважаю його зрадником через підписання Флорентійської унії, а радше через його пізнішу діяльність, але я вважаю, що православні мають право на власну оцінку цієї постаті, а тому не потрібно тут створювати непотрібне напруження. 
3. Я не заперечую святості Йосафата, а тільки не вважаю за потрібне робити його типосом УГКЦ, занадто наголошуючи його культ. 
4. Часи свят не є непорушним переданням Церкви, яке стосується передусім віровчення, а тому питання часу, так само як і календаря, не має великого значення. Отже, головне щоб усі ми святкували разом, а коли саме - це не принципове питання. 

ПРОШУ УЧАСНИКІВ ДИСКУСІЇ ВЧАСНО ОПАНУВАТИ ЕМОЦІЇ І ПОВЕРНУТИСЯ В КОНСТРУКТИВНЕ РУСЛО. 

680
Cactus [профіль]

Damian,
Не має об'єднуючого начала. 

Це не зовсім так. Наприклад, роль речника цілого Православ'я традиційно відіграє Вселенський Патірарх, і це не викликає в інших помісних Церков принципового заперечення, коли він діє як primus inter pares. Більше того, в Равеннському документі православні вже по суті визнали вселенський примат Риму в нерозділеній Церкві, звичайно ж у його тодішніх границях. 
Лишіть Ви ту Мукачівську єпархію, заради чого розривати сопричастя? 

Розірвати тимчасово сопричастя з Римом можна для того, щоб його в кінцевому наслідку ще більше укріпити, забравши цю "колючку в тілі" відносин між Римом і УГКЦ. При цьому я виходжу з того, що Рим вчасно зрозуміє всю серйозність намірів УГКЦ і зробить правильний вибір - на користь збереження сопричастя з Київською Церквою.
Найкращим виходом із ситуації, це погодитись з ними, що Мукачівська єпархія є багатонаціональною і на підставі цього подбати про душпастирство українців там (Те що і сказав приблизно Блаженіший). Якщо мадяри опікуються своїми, то й ми будемо опікуватимемось своїми.

Ось це і є єресь етнофілетизму. Не можна ділити Церкву за національною ознакою, канонічна традиція Східної Церкви вимагає прирівняння церковної організації до політичних реалій, а не створення етнічних чи сепаратистських заповідників.  
Юра,
МП, який чомусь проголошується єдиним можливим партнером для "екуменічного діалогу".

На жаль, такими є реалії - тоді як УПЦ МП як канонічна Церква й частина РПЦ зобов'язана виконувати всі домовленості католицько-православного діалогу на вселенському рівні - отже, існує реальна база для діалогу на помісному рівні, з УПЦ КП і УАПЦ справа виглядає зовсім інакше. Ці Церкви фактично є поза цим діалогом, і то не тільки через їхній статус, а й через власну неспроможність чи небажання сформулювати чітку позитивну позицію щодо православно-католицького діалогу. Звичайно, якби вони були екуменічними Церквами, тоді й УГКЦ мала б моральне право налагоджувати з ними нормальні екуменічні відносини, проте сьогоднішні реалії є такими, як вони є.
Але на мою думку, УГКЦ повинна у відносинах із усіма православаними Церквами України принципово виходити з того, що вона не повинна втручатися у внутрішньоправославні дискусії, щоб цим самим не ускладнити процес їхнього єднання.
Обидвоє вповні заслужено прославлені церквою.

Ісидор не є святим Католицької Церкви, тому мова про "мощі" була сприйнята як провокація. 
За що дійсно можна критикувати керівництво УГКЦ,
так за те, що вони, прославляючи вірність, одночасно не засуджують відступництва,тобто, не засуджують діянь Берестейського собору. 

Йосафат належав до першого поунійного покоління, тобто він був охрещений іще православним, а помер уже "уніатом". Отже, те що було сказано Вами відносно діячів Берестейської унії, в очах православних певною мірою стосується також його.  
Чим же обгрунтовує критику? Самими лише політичними мотивами - окреме святкування, мовляв, зашкодить відносинам з православними. Але ж звільнити нас має Істина, а не церковна дипломатія! 

Тому що тут зовсім не йдеться про істину, а про величезне фарисейство - УГКЦ сама має величезні внутрішні проблеми з латинізацією, а хоче повчати інші Церкви України про київську традицію. По-друге, це не так і важливо, коли саме святкувала первісна Київська Церква, тому що Церква може й перенести свято, якщо вважатиме це слушним. А святкування Хрещення в день, коли святкують Хрестителя, є дуже логічним кроком, щоб не святкувати ці два нерозривно взаємопов'язані свята нарізно, тобто фактично одне й те саме двічі. Але найголовнішим тут був антиекуменічний сигнал вбік православних, мовляв усі ви "московські", а от ми істинно київські, хоча добре відомо, що УГКЦ зараз фактично є регіональною Церквою Галичини і все її керівництво складається винятково з галичан, які на київській традиції розуміються приблизно так, "як вовк на звіздах". 

679
Cactus [профіль]

Damian,
Це єдність приблизно як у протестанських союзів, ні дочого не зобовязуюча. Вони не діють як єдиний організм, а "кожен сам за себе" (Чи це ЄДИНА Церква?). Тільки час від часу для проформи збираються разом. Та й не можуть вирішити питання помісності - автокефалії. Як і автономії. Це тільки внутрішні їхні проблеми, без розмови про примат наслідника Петра.

На мою думку, Ваша критика православних не є об'єктивною, бо й для православних єдність є великою цінністю, навіть неодмінною ознакою Христової Церкви. Єдність протестантів і єдність православних - це принципово непорівнювальні речі, тому що Православна Церква вірно зберегла віру, канонічну традицію і всі таїнства єдиної неподіленої Церкви, особливо Євхаристію, котра є глибинною основою єдності Христової Церкви.
Я погоджуюся з Вами в тому, що питання надання і визнання автокефалії і автономії поки що є викликом для єдності Православ'я, також еклезіологічним, до речі як і питання диптихів.
Але і єдність католиків не є ідеальною. Вони занадто зациклилися на Петровому сані служіння єдності, забувши про те, що плекання, навіть активне підтримування єдності є також щоденним завданням усіх помісних Церков, яке виконується не тільки у відносинах із Петровим Престолом, а й у відносинах між самими помісними Церквами. 
Даю Вам конкретний український приклад. Всі знають, що існування окремої Мукачівської єпаврхії в Україні поза УГКЦ - це фактично розкол греко-католиків України. А які дії робляться керівництвом УГКЦ для подолання цього розколу ? Як виходить із відповідей Блаженнішого - фактично жодних. Але ж існує дуже простий вихід із цього тупика. УГКЦ повинна поставити перед Римом питання руба - або Рим передає Мукачівську єпархію в юрисдикцію УГКЦ, або УГКЦ тимчасово призупиняє сопричастя з Римським Престолом до врегулювання цього нестерпного еклезіологічного стану, що може виражатися напр. у призупиненні поминання папи в Літургії. Поставлений перед вибором, що втрачати - найменшу греко-католицьку єпархію України чи найбільшу Східну Католицьку Церкву, Рим звичайно ж негайно підтримав би єднання греко-католиків України і цим єдність Церкви була б тільки укріплена. Адже Рим також є співвідповідальним за єдність помісних Церков, і унія укладалася на певних еклезіологічних засадах, однією з яких є повага до легітимних інтересів нашої помісної Церкви. Тому не треба боятися відстоювати їх також перед Римом. 

678
Cactus [профіль]

Damian,
Якщо ж у них є реальна модель єдності - то нехай запропонують. Обгрунтовану, реальну модель єдності вселенської єдності.

Вони її пропонують уже самим своїм існуванням. Бо ж незважаючи на всі проблеми з єдністю, від яких не була вільною і древня Церква, православні мають єдину віру, загальновизнане сопричастя ієрархії та ідентичний канонічний спадок. 

677
Cactus [профіль]

Damian,
P.S. Зараз все зайшло в тупик з приматом. Чи можуть православні далі вести діалог? Скоріш за все ні. Вони відмовляються і пропонують співпрацю в соціальній сфері. Це реальність розмов останніх - 3 років. Ви пане Какутсе відстали. За таких умов ми як східна Церква в єдності з Римом існуємо як існували. Поки православні не запропонують як бути єдиними по іншому. Ми не кажемо, що наша єдність ідеальна. Але нехай запропонують щось краще. Неідеальн єдність краще ніж ідеальний розкол. До речі коли Кох приїхав в Київ, то православні навіть не знали про що з ним говорити. А Ви кажете УГКЦ...

Діалог про примат сповільнився передусім через те, що православні зайняті підготовкою до Всеправославного Собору - саме там повинно на практиці вирішуватися, хто зараз має примат у Православній Церкві, і як виглядає, тут є дві різні тенденції - Константинополь хоче втримати примат, а РПЦ перейняти від нього естафету. А тому питання примату скоріш за все не зрушиться з місця доти, доки позитивно чи негативно не вирішиться питання Всеправославного Собору. Так що тут нема чого впадати в паніку, в екуменічному діалозі витримка - то є найважливіше.
По-друге, думаю що є неправильним, приписувати єдність лише католикам, а православним - тільки розкол. Православні просто мають інше поняття єдності, ніж католики, і напевно що й католикам не завадить повчитися тут від православних, як і навпаки.
А щодо візиту Коха, то мене якраз здивувала не екуменічна безпорадність православних і УГКЦ, а радше його власна заяложена й безплідна схематика - нетворча він людина. екуменізм - це явно не його покликання, але це вже персональна проблема католиків, а не православних. 

676
Cactus [профіль]

Ви пропонуєте УГКЦ вдягнути костюм клоуна, станцювати "чічьотку" і пустити собі кулю в скроню. Насмішити всіх і зникнути.
 
Та ні, якраз навпаки - я пропоную припинити нарешті клоунаду і взятися за працю - але не над повітряними замками, а над цілком конкретними питаннями, вирішення котрих давно назріло. Тоді ми й доведемо, що наше зникнення було б великою втратою для християнської України.
І перед тим, як щось ляпати, треба більше думати про наслідки, особлиіо відповідальним. 

Блаженіший в цьому інтервю все дуже добре пояснив про Бучацьку єпархію. Яку я також мав нагоду відвідувати не раз.
А щодо Бучацької єпархії, то не Вам мене про неї вчити, і навіть не Блаженнішому, який приїжджає зрідка для того, щоб йому показали красиву картинку, а не реальність, в якій я постійно живу. Я б міг тут дуже багато розповісти і Вам, і Блаженнішому, чого він поки що не знає. Але якщо і не хоче знати правди, то нехай живе у своєму світі - це його вибір і його відповідальність. 

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

При участии «Кремлевской ...

MichaelWeP

MichaelWeP написал:

Вы вашу . Предлагаю также посмотреть пользительные сайты https://tinyurl.com/2pmdaqvf магнитный корректор осанки выравнивает линию позвоночника АКЦИЯ! -53% СКИДКА https://tinyurl.com/2dwm7zb7 Безопасное лечение спины без дорогих операций АКЦИЯ! -53% СКИДКА https://tinyurl.com/2pmdaqvf магнитный корректор осанки АКЦИЯ! -53% СКИДКА https://baoly.ru/d3d3 магнитный корректор осанки АКЦИЯ! -53% СКИДКА https://baoly.ru/74 Безопасное лечение спины без дорогих операций АКЦИЯ! -53% СКИДКА @good= 52dsffg6$%^dsgewtettt

Александр Лукашенко: "Бе...

JXrumerH

JXrumerH написал:

The nice answer!

Глава УПЦ (МП) закликав П...

Onufriy

Onufriy написал:

Дивовижно, але Онуфрій навіть засудження московської агресії використав для пропаганди "мишебратства" і єресі "єдинокупелія":
"просимо негайно припинити братовбивчу війну. Український і російський народи вийшли із Дніпровської купелі хрещення"

Глава ПЦУ засудив спільну...

Onufriy

Onufriy написал:

Війна проти України породжена багаторічною проповіддю проклятої єресі "російського світу"

Церкви в Україні не платя...

dutchak1

dutchak1 написал:

Стаття з суміші цитат напівграмотних спеців, розведена такими ж напівграмотними штатними релігієзнавцями.