Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

93
Владимир Мельник [профіль]

Серьезно? А вот личной жизнью митрополита Филарета сильно интересовались.

Серьёзно! Ты ж мне вопрос задала, а я никогда в чужие спальни да спальни не лез, в т.ч. в спальню к Филарету. Более того, всегда высказывался критически в адрес тех, кто лез в его спальню, и ты это прекрасно знаешь. Жизнь за закрытыми дверьми никогда для меня не была критерием оценки другого человека.И не важно что происходит за этими дверьми: полнейший вакуум, девственная чистота, аскетический подвиг с самобичеванием и покаянием или нечто иное. В любом случае (!) не интересует.  Читает ли человек книжки или газеты (какие именно), есть ли, пьёт ли спиртное (какое именно, в каких количествах), танцует ли перед зеркалом (что именно танцует, насколько хорошо), встречается с кем-либо (как часто, с какой целью и намерениями, каким результатом, каков был процесс) - НЕ ИНТЕРЕСНО! И критерием не было. Честное слово! Так что не ко мне вопрос, а к вуайеристам всяким.

И дело вовсе не в "шито-крыто"!!! Просто есть сфера личного, НЕ затрагивающая других, НЕ использующая собственное положение т.с. "за закрытыми дверьми" (например, твой начальник дома перед зеркалом садится на шпагат). Здесь у всех людей свои тараканы, свои грехи, за которые нам отвечать, а НЕ соседям и пр. "неравнодушным". Здесь уж действительно не должно быть никому и никакого дела до того какого цвета занавески в спальне или какая у кого кровать или исподнее.
НО есть сфера, где попирается свобода других, где происходит использование собственного положения, использованием церкви как тарана для достижения собственных целей и желаний (будь-то политических, сексуальных или иных). (например, твой начальник заставляет тебя садиться на шпагат). Эта сфера должна иметь максимальную прозрачность!!! Должно быть расследование по каждому случаю.
Однако же и презумпцию невиновности никто не отменял! Никогда не стоит спешить рядится в свидетели, которым всегда "всё ясно и понятно": "я свидетель! а что случилось?...". Кто знает, не поменяемся ли мы в будущем с такими "свидетелями" местами...

92
Владимир Мельник [профіль]

Я НЕ ПОНИМАЮ, КАКАЯ У АРХИМАНДРИТА МОЖЕТ БЫТЬ ЛИЧНАЯ ЖИЗНЬ В СПАЛЬНЕ

Танюш, а я слава Богу не то, что не понимаю, но даже и НЕ интеруюсь есть ли личная жизнь в архимандритских, митрополичьих или патриарших спальнях или нет.

АРХИМАНДРИТ-ГОМОСЕКСУАЛИСТ - ЭТО НОНСЕНС, АБСУРД, ОКСЮМОРОН.

В смысле примерно такой же оксюморон, как и монах-гетеросексуалист или скажем пьющий священнослужитель?
Цитата: Diman Zloy


Дима, признаться, мне чужды обе крайности: и демонизции, и идеализации людей. Причём, независимо идёт ли речь о Трифиллии, Филарете, продавщице или любом другом человеке. Не стану впадать в эту крайность и в отношении почившего. Признаюсь, что при жизни часто высказывал ему критику. Он был живым человеком со своими слабыми и сильными сторонами. Но из того, что довелось читать как минимум половина получается даже не "по мотивам", а совершенно оторвано от реальности.

У меня же в этом деле вопросов всё больше. Например, что стало с деньгами, которые были собраны на заказ иконостаса и царских врат, и покойный должен был передать на выполнение (на сколько я понял до конца финансового года) и почему ещё до погребения человека из собора вынесли сейф, почему сразу же ограничили доступ работникам, которые работали в соборе многие годы, почему так упорно искали уставные документы (по которым община должна была выбирать настоятеля, а не назначаться сверху) и что сейчас происходит с собором и мн. др. Увы, любой из вопросов глохнет в ответных репликах вроде "а соседка моей родственницы слышала, что...".

91
Владимир Мельник [профіль]

Танюш, у меня правда нет привычки ломиться в чужие спальни и лезть в трусы с ревизиями, инспекциями и инструкциями. И меня совсем не интересует что у кого делается в спальнях: сам ли там спит человек, делит ли с "единоутробной"/ "троюродной" "сестрой" или "братом" (нужное подчеркнуть) и как именно делит. Нет желания и исследовать у кого какие наличествуют влечения. Для меня существуют категории наличия преступления или его отсутствия. При наличии преступления оные должны прямо и объективно расследоваться.
Кстати, что касается "права быть рукоположенным", то в подобных вопросах Церковь возлагает ответственность за любое рукоположение именно на рукополагающего. Тем более при существующем формате назначений сверху-вниз (и в МП, и, тем более, в КП).

90
Владимир Мельник [профіль]

Diman Zloy,
Дело не в том был ли Трифиллий "хороший" или "плохой", а в том, что фантазия человеческая мягко говоря не стоит на месте, а уверенно идёт вперёд, и иной раз действительно удивляет оторванностью от реальности. Я просто за объективность в т.ч. приводимых фактов. Отчасти потому что и сам не раз о себе слышал такое, чего быть не могло в принципе, начиная с того, что меня вовсе не существует, и заканчивая связями с разведками и всеми пороками на которые горазда фантазия. Не говоря о том, что меня "видели" в городах и местах, в которых я никогда не бывал. А дальше, как в анекдоте, - ложки нашли, но неприятный осадок остался.

89
Владимир Мельник [профіль]

Порой просто удивляешься фантазии человеческой. Точнее даже, удивляешься оторванности слухов от реальности. Ну, вот, например:
И вправду, анкеты покойного священника можно найти

Особенно это любопытно в свете того, что покойный совершенно не умел пользоваться компьютером (как и пр. техникой), и, к слову сказать, не имел даже электронного адреса, который его многие уговаривали завести.

Да и жил настоятель отнюдь не в ските монаха.

Скит... не скит... А двухкомнатная хрущёвка, купленная ещё до повышения цен, впоследствии был сделан ремонт. Другую квартиру, в которой проживает его отец и сестра с детьми была куплена после продажи родительского дома в Черновицкой области.

ездил на дорогой машине

До обретения машины в прошлом году, кстати, первой машине в своей жизни (!) к тому же не без помощи спонсоров , ходил пешком, ездил в маршрутках (самому несколько раз доводилось встречать его в маршрутке), иногда пользовался такси.

По слухам, имел свою долю и в автоперевозках города

а по фактам никакой доли в автоперевозках не имел.

но нахваливать покойного настоятеля, который 20 лет служил в соборе, не стали и там

насколько мне известно, те, кто работал в соборе стали там персонами нон-грата чуть ли не сразу после погребения. Хорошо бы проверить и кого из "там" вопрошали корреспонденты.

88
Владимир Мельник [профіль]

Танюша, мне кажется, не стоит обманываться. Это, как в случае с театром Каррабаса Баррабаса. Можно разделить труппу, поставить, скажем, Мальвину директором второй половины... Но о реальном дроблении говорить было бы наивно :)

87
Владимир Мельник [профіль]

Дима, здесь я полностью с Вами согласен: кого что радует, дело исключительно вкуса. Да и критерии "суровости" тоже могут весьма отличаться. Скажем, для меня слушание джаза было бы суровой пыткой, тренирующей смирения и внутренней подготовки и концентрации, а для кого-то радость и досуг.
Да и то же брадобритие (которое стоит, конечно же, рассматривать в плоскости традиции, а не христианства) тоже можен быть воспринимаемо по-разному. Например мне было бы гораздо проще НЕ бриться, можно было бы дольше поспать, например :) (что я, к слову сказать, и делаю часто в отпуске - не бреюсь). Т.е. брадобритие для меня лично более суровая "форма существования" нежели с бородой.

86
Владимир Мельник [профіль]

Хорошо, что сейчас не XVI, а XXI век... А то ведь в 16-м веке и мылись в лучшем случае раз в неделю, а частое мытие и вовсе воспринималось крайне подозрительно.

85
Владимир Мельник [профіль]

Признаюсь, прочитав название, подумал, что речь пойдёт о Почаевской лавре со всеми теми "Почаевскими Листками" и пр.

84
Владимир Мельник [профіль]

Mytar,
Скажіть будь ласка, на Ваш погляд чи повинна Церква виступати на захист прав тих, хто не бажає переходити на літній час та захистити їхні права слідувати часу астрономічному? Або, наприклад, на захист прав тих, хто не бажає реєструвати новонароджених дітей та отримувати свідоцтво про народження?

83
Владимир Мельник [профіль]

"Что же касается духовной оценки этой выставки, то это, безусловно, формирование мировоззренческой подмены – культа тела. Это – культивирование гедонизма, и таким образом, неверия в вечную жизнь и в бессмертного Бога"


Да уж... Непонятно, правда, причём здесь "духовная оценка", тем более, настолько безапиляционно - "безусловно". Совершенно не причём! Честнее было бы сказать "моё личное восприятие" не прикрываясь абстрактными "духовными оценками". Тем более непонятно каким образом сюда приложен вывод - тоже "безусловный" - о гедонизме и неверии.

Мне доводилось быть на такой выставке прошлой зимой. Проходя по залу "Кровеносная система", где показана сложнейшая структура сосудов и капилляров я услышал фразу, обращённую посетительницей-подростком к своей маме: "Совершенно невероятно! Это настолько невероятно, что теперь я понимаю, что только Бог мог это сделать!". Собственно, эта фраза совпала и с моим собственным восприятием.

Не знаю, почему в нашей церкви есть тенденция постоянной концентрации на негативе и страшилках: "ваши дети станут атеистами, террористами, бесноватыми" (нужное подчеркнуть). Не лучше ли увидеть положительное и сконцентрироваться именно на нём? Иными словами, получается, что вместо того, чтобы помочь людям посмотреть на мир через христианскую призму, верующим постоянно подсовывают какую-то "бесовскую призму", подробно описывая что там нужно разглядеть.

82
Владимир Мельник [профіль]

> Если выбирать между Мельником и Скобцовой, то, конечно же, лучше остановиться на последней
Спасибо, Философ, за столь оригинальный комплимент! :) Во многом удивило, что Вы поставили меня в один ряд с м.Марией, ведь как известно "выбирать между" возможно лишь в случае сопоставимых альтернатив. Выбирать же между, например, микроволновкой и лыжами невозможно.

> "научившись различать голос своей совести и голос Божий". До сих пор не могу понять, что хотел этим автор сказать.
Простите, фраза мне казалась предельно простой, но, признаю недочёт, - вижу, что нужно было объяснить подробнее. Хорошо, что спросили. Речь в тексте, как Вы помните, идёт о какофонии, звуках и способности слышать то или иное. Так вот, научиться различать голос своей совести так же как и голос Божий в какофонии можно лишь научившись слушать. Подобно тому как в какофонии звуков улицы можно различить отдельные звуки, например, голоса людей, птиц, скрип калитки... Надеюсь, в этот разу удалось прояснить :)

81
Владимир Мельник [профіль]

Тань, почему же "дерусь"? Что Вы! Философ вовсе не дерётся, а просто напомнил всем нам замечательный, актуальный, но, к сожалению, незаслуженно забытый, труд матери Марии. Очень рад, что Философу вспомнился этот труд во время (или около) прочтения моего опуса, и замечательно, что он с нами этим поделился. Надеюсь, это действительно подвигнет кого-то прочесть упомянутый первоисточник. Спасибо Вам, Философ!

80
Владимир Мельник [профіль]

Дорогой Философ,
Очень рад, что текст напомнил Вам замечательный труд матери Марии (Скобцовой) "О типах религиозной жизни" (рекомендую всем желающим: https://www.mere-marie.com/232.htm ). И хотя в моём тексте речь была совсем о другом, у матери Марии ведь не только эстетический тип, а целых пять. Вот, например, что м.Мария пишет о "синодальном типе", весьма узнаемом среди прочих:

"У многих церковь стала каким-то неизбежным атрибутом великодержавной русской идеи, без которой трудно говорить о своем национализме, о своей верности традициям и заветам прошлого. Существование храма было обязательно, только мотивы этой обязательности носили зачастую не церковный, а национальный характер... Со времени Петра Великого наша русская православная Церковь стала атрибутом русской великодержавной государственности, стала ведомством среди других ведомств, попала в систему государственных установлений и впитала в себя идеи, навыки и вкусы власти. Государство оказывало ей покровительство, карало за церковные преступления и требовало проклятий за преступления государственные.

Из поколения в поколение люди приучались к мысли, что Церковь является необходимейшим, обязательнейшим, но все же лишь атрибутом государства. Благочестие есть некая государственная добродетель, нужная лишь в меру государственной потребности в благочестивых людях.
 
В творческом начале не нуждались. Синодальный тип религиозной жизни, выдвигавший наряду с духовными ценностями ценности другие — государственные, бытовые, традиционные, — тем самым не только переставлял и путал иерархию ценностей, но зачастую просто подменял Христову любовь эгоистичной любовью к вещам и явлениям мира сего."

А вот описание м.Марией "Евангельского типа" перекликается со сказанным мною:
"Христос дал человеку две заповеди — о любви к Богу и о любви к человеку — все прочее, даже и заповеди Блаженства, есть лишь раскрытие двух заповедей, исчерпывающих собой все Христово благовестие. Более того, путь земной жизни Христа есть раскрытие тайны любви к Богу и любви к человеку. Они вообще являются не только подлинной, но и единственной мерой вещей. Замечательно, что истина их заключается только в их сопряженности"

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/

Всеукраїнська Рада Церков закликає робити вибір президе...

Onufriy

Onufriy написал:

мусимо усвідомити: якою повинна бути наша держава?

Яке питання, така і відповідь. feel Для терезої відповіді доречніше усвідомити, чого ми хочемо від майбутнього президента?
1. Особистого багатства?
2. Подолання людської продажності "в окремо взятій країні"?
3. Припинення глобального міжнародного конфлікту?
Твереза відповідь можлива лише у тому випадку, якщо ми чекаємо чогось іншого. Бо ніякий президент не зробить вас багатим, не "подолає корупції" і не "припинить війни"

Це якщо він не "чарівник з голубого вертольота" recourse


Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ

dutchak1

dutchak1 написал:

Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.

Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві.  Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року.  Для прикладу -  всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна  звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі.  Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми  доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.

Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.

Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки  суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість.  Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.

 

Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...

dutchak1

dutchak1 написал:

Добре було б якби юрист пояснив собі, і нам всім в тому числі, як він з'єднав релігійну організацію з господарською діяльністю у її законодавчому визначенні?  Наведем визначення -

Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)

Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...

Onufriy

Onufriy написал:

"головний місіонер РПЦ" з азартом доводить, що 1+1=2 love
Очевидна актуальність кураєвського просвітництва для святоросичів РПЦ є найкращим доведенням смерті "російського православ'я"

Те що сьогодні животіє на москві - не православ'я, а зла і погибельна єресь 
в духе своей готтентотской этики

Не «нас ради, человек», а «ее ради, епархиальной собственности, сшедшаго с небес»


Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

ну и правильно.Чего терятся. Жизнь дается только один раз.Поэтому нужно брать от неевсе что можна...Многая Вам лета, дорогой владыка. Притом, наиканоничнейший...

Старый дуб рухнул. И тут, началось…

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

Воистину христианство уже давно умерло!   Вместо тяжелой борьбы с пристрастиями и грехами в себе для перерождения и преображения человека( ества) , мы (не все ли?),  говорим  и призываем только(!)  к внешнему исполнению обрядов..Где же эти совершенные ПОСЛЕДОВАТЕЛИ ХРИСТА??? О, как хотелось бы хотя бы посмотреть на них...А они должны были бы сами  спастись и СПАСТИ ВЕСЬ МИР!!! Кто же и куда нас и весь мир ведет???