Програма "Подаруй надію": «коробковий» рейтинг і диспропорції

Те, що більшість подарунків потрапляють до Росії, свідчить про нерозвиненість культури місцевого благодійництва. Проте не варто порівнювати український і російський протестантизм: останній, помічений у активному підлабузництві і інституційній слабкості, ще не має сили забезпечити «своїх» сиріт «своїми» подарунками.

Керівництво Асоціації "Духовне відродження" (АДВ) оприлюднило публічний звіт про результати щорічної акції Подаруй надію у СНД. Програма Подаруй надію є своєрідною спробою адаптації американської соціальної ініціативи Samaritan Purse («сума самаритянина»), яка вже стала відомою по всій Україні і в колишньому Радянському Союзі.

«Отримуючи від АДВ спеціально розфарбовані короби, євангельські церви розповсюджують їх заповненими або у централізований спосіб, або віддають цей процес «на поталу» окремих віруючих людей», - каже Борис Волков, який з літа минулого року став головою благодійної організації.

За словами керівника благодійного напряму українського офісу АДВ Костянтина Тетерятнікова, у 2012-2013 календарному році вдалось розповсюдити більш ніж 75 000 екземплярів подарункових коробок. Місцеві християнські спільноти були у цьому проекті волонтерами і вже сьогодні свідчать про корисний вплив українського аналога «Суми…». Севастополець Максим Лузін каже інтернет-порталу InVictory: «Програма Подаруй надію стала міжденомінаційною акцією, яка дозволили кримським церквами вийти за рамки своїх церковних об’єднань».

Як видно із спеціально підготовленої візуалізації, 8 з 10 картонних виробів вирушили у Російську Федерацію, решта 9 900 коробок залишились на батьківщині Тараса Шевченка і Ліни Костенко. Проте порівняно невелика кількість - біля 6 000 одиниць подарунків – опинились у сонячній Молдові. І лише 2 000 коробок потрапили до Білорусі. В принципі, те, що більшість подарунків потрапляють до Росії, свідчить про нерозвиненість культури місцевого благодійництва. На відміну від них, на Різдво київські протестантські церкви (наприклад, Нове Життя, союз СНЄЦУ) мають звичай збирати подарунки, які вже made in Ukraine. Проте не варто порівнювати український і російський протестантизм: останній, помічений у активному підлабузництві і інституційній слабкості, ще не має сили забезпечити «своїх» сиріт «своїми» подарунками.

У Росію потрапило рівно 60 000 коробок. Білокам’яна столиця Росії за потребами коробок (2030) трохи випереджає Махачкалу і Беслан. І це викликає великий подив: мешкаючи у місті, яке займає четверте місце у рейтингу найдорожчих міст світу, місцеві християни ще потребують на, як сказали б українські депутати сьомого скликання, «матеріальну допомогу» у вигляді коробок. Проте соціальна захищеність дітей у Московській області обертається високим попитом російської глибинки на благодійні програми: лідерами у запитах на подарунки є Перм (9200), Владикавказ (9700), Красноярськ (2900) та … Іжевськ (2570). Лише 1% від усієї кількості подарунків дійшов до головного чеченського міста Беслан, тільки 1 з 30 коробок опиняється у руках дітей з Махачкали, столиці Дагестану.

Україна, вслід за Російською Федерацією, традиційно опинилась другою у «коробковому» рейтингу. Подібно до благополучної Москви, Київ подарунками майже не цікавився: позначається підвищена увага столичних християнських організацій і звичайних фірм, які надають благодійну допомогу у рамках корпоративної соціальної відповідальності.

Абсолютним переможцем в кількості отриманих коробок є м. Черкаси. Характерно, що Подаруй надію в Україні охопила майже усі регіони, за винятком українських областей на пограниччі.

Авторитарна Білорусь на Різдво та Новий Рік зуміла привітати за допомогою кольорових коробок лише 2 000 дітей. На відміну від успішних у бізнесі Києва та Москви, столиця останньої європейської автократії з результатом у 480 подарунків посідає перше місце серед «конкурентів». Далі, відповідно до інфографіки, слідують провінційні Пінськ і Гродно (обидва по 200), легендарний Бобруйськ (50) та Дрогичин (30).

Діти отримають свої подарунки. Благодійні (християнські) організації відзвітують пожертводавцям про обсяги допомоги і кількість подарунків. Але все це – боротьба з результатами, а не з причинами тих чи інших соціальних хвороб. Діти будуть вдячні за увагу завжди, але труднощі різного штибу залишатимуться. Отож, чи не варто було б подумати про викорінення причин?

Цікаво: що зможе запропонувати АДВ у цій царині?

Довідка:

Асоціація Духовне відродження – міжнародна неприбуткова організація, основна діяльність якої пов’язана з освітою, виданням літератури, благодійністю та місіонерською активністю. Географія впливу – Україна, Росія, Білорусь, Молдова та країни Середньої Азії. Діяльність організації має міжконфесійний та міжнаціональний характер. Виконавчий віце-президент Асоціації – Борис Волков.