Галактичні виміри релігії: цикл «Academy Universe» Джека Макдевіта
22 10 2014
Поєднання в одному смисловому блоці понять «наукова фантастика» та «релігія», та ще й за обставин, коли друге поняття характеризує важливу складову фантастичних романів, видається щонайменше дивним, якщо взагалі можливим. Насправді це не так...Поєднання в одному смисловому блоці понять «наукова фантастика» та «релігія», та ще й за обставин, коли друге поняття характеризує важливу складову фантастичних романів, видається щонайменше дивним, якщо взагалі можливим. Адже прийнято вважати, що наукова фантастика (НФ), принаймні, в її класичних зразках, спрямованих у віддалене майбутнє, не надто позитивно ставиться до релігії. А якщо там і фігурують релігія та релігійність, то в сенсі якихось земних пережитків, сектантських рухів, чи екзотичних інопланетних конфесій. І це стосується далеко не тільки НФ на радянських і пострадянських просторах, а й класичних творів Science Fiction у західному світі. Бо ж так чи інакше НФ, на відміну від фентезі, має в основі наукове (не лише природниче, а й соціально-гуманітарне) бачення світу, тож релігія та її непрості проблеми мали би перебувати десь на закапелках «справжньої» Science Fiction, якщо не взагалі поза полем зору фантастів.
Одним із найцікавіших (як у сенсі ідей, так і в суто мистецькому плані) представників «нової хвилі» Science Fiction є Джек Макдевіт. Його цикл романів «Усесвіт Академії» («Academy Universe», в російському перекладі – «Космоархеологи») дає широку панораму людського, і не тільки людського життя наприкінці ХХІІ – на початку ХХІІІ століть.
Отже: Джек Макдевіт (Jack McDevitt), справжнє ім’я Джон Чарльз Макдевіт (англ. John Charles McDevitt) – американський письменник-фантаст, ненабагато молодший за померлого у листопаді 2012 року Бориса Стругацького; він працює у стилістиці, достатньо близькій до популярного «Полудневого циклу» Стругацьких, але на підґрунті дещо інших, можна сказати, більш реалістичних ціннісних підвалин. Цикл «Усесвіт Академії» стилізований під документальність, вказуються роки дії, цитуються ті чи інші тексти, в тому числі і належні загиблим позаземним цивілізаціям.
Як і у Стругацьких, середня тривалість життя (передусім активного) у ХХІІ столітті зросла удвічі. За Макдевітом, земляни на той час не так давно вийшли в Галактику і почали її досліджувати, використовуючи на це значні ресурси. Нова техніка дозволяє далекі міжзоряні польоти. Відкрита загадкова надзвичайно розвинена галактична цивілізація, яка залишила свої сліди в багатьох зоряних системах, у тому числі і в Сонячній, але наразі місце її актуального існування невідоме. Дослідники Академії працюють на кількох планетах, де знайдені давні загиблі внаслідок катастроф цивілізації, та намагаються встановити контакт з тими цивілізаціями, які змогли пережити катастрофи. Розвивається космічний туризм, приступний не лише для багачів, а й для людей із «вищого середнього класу». А водночас накопичені складні земні проблеми ставлять під загрозу саме існування людства. Щоб частково уникнути цих загроз, готується колонізація спершу однієї (де існувала колись цивілізація), а далі й кількох інших планет земного типу. При цьому Макдевіт ставить цілу низку засадничих питань щодо перспектив розвитку людського світу, але не пропонує готових відповідей на них.
Першим на початку 1990-х був написаний роман «Двигуни бога», в якому автор – як Стругацькі в «Полудні» - дає розгорнуту характеристику реалій світу, в якому розгортається дія. Автор постулює консервативність способу життя та соціального устрою. За Макдевітом, консерватизм уберігає людство від небезпечних експериментів з широкомасштабними соціальними утопіями – проте водночас ставить цивілізацію на межу самознищення. Дослідження Академії в далекому космосі здатні цю катастрофу відтермінувати або взагалі зняти з порядку денного, шляхом переселення значного числа добровольців для колонізації планет земного типу; водночас великі монополії і політики-популісти вставляють палки в колеса, заважаючи діяльності науковців. Що ж стосується різних релігій і конфесій, то письменник подає їхнє багатоголосся: одні вважають, що переселення на інші планети суперечить волі Бога, інші, навпаки, вважають, що на новій Землі обрані з обраних зуміють побудувати справжній Град Божий, вільний від теперішніх проблем.
Для створення широкої картини буття людства наприкінці ХХІІ – на початку ХХІІІ століття Макдевіт використовує прийом «занурення» читача у реалії художньо побудованої антропосфери за допомогою стрічки новин (власне, і в цьому він іде вслід за першими повістями Стругацьких, де такий прийом якраз і був запроваджений). Ось стрічка новин з першої частини роману:
«КІНЦЯ ПОСУХИ НА СЕРЕДНЬОМУ ЗАХОДІ НЕ ВИДНО
Рівень банкрутств дрібних фермерів зростає дев’ятий рік поспіль
Квебек, Північно-Американський Союз, Обіцяв Допомогти
ІНФЛЯЦІЯ ЗЛЕТІЛА ДО 26%
Жовтневі ціни піднялися на їжу та медичне обслуговування
Вартість житла та енергоносіїв злегка знизилася
ХОРНКРАФ ЗААРЕШТОВАНИЙ З ПОВІЯМИ
Голоевангеліст заявляє, що дбав лише про їхні душі
Останній у серії сексуальних скандалів
ТРЕТЯ СВІТОВА ГРУПА ВИСЛОВИЛАСЯ ЗА ЗАКРИТТЯ БАЗИ НА МІСЯЦІ
Наруга з умираючого від голоду населення світу
Намічено демонстрації в Північно-Американському Союзі, Об’єднаному Королівстві, Росії, Німеччини, Японії
ПАПА У ТРЕТІЙ ДЕНЬ ВІЗИТУ ДО ФРАНЦІЇ
Меса в Нотр-Дам Нуво
Переконує віруючих у перевагах обітниці безшлюбності
ПІДЗЕМНІ ВОДИ ЗРУЙНУВАЛИ ЄГИПЕТСЬКІ МОНУМЕНТИ
Спадщина древніх часів у небезпеці
Мобілізуються групи реставраторів
ІЗРАЇЛЬСЬКИЙ ЛІДЕР ЗАСУДЖУЄ ПЛАН ПЕРЕСЕЛЕННЯ НА КУРАКУА
«Ми будемо чекати на наш власний світ»
ПІВНІЧНО-АМЕРИКАНСЬКИЙ СОЮЗ ЗМЕНШИТЬ ЧИСЛО КОСМІЧНИХ ПОЛЬОТІВ
Рішення, викликане бюджетними обмеженнями
ПРИДАТНІ ДЛЯ ЖИТТЯ СВІТИ НАДЗИВАЧНО РІДКІСНІ
Астрономічна Комісія рекомендує виділити кошти для переселення
Перевлаштування Куракуа буде здійснено за п’ятдесят років
«Одного нового світу буде достатньо», - каже Хофштадлер».
Куракуа – це планета земного типу, де колись існувала цивілізація (навіть ряд цивілізацій, які відроджувалися після загадкової загибелі попередників) і де працюють як космоархеологи Академії, так і науковці та технологи, які готують початок трансформації планетарного клімату в більш комфортний для землян бік. Така трансформація має відбутися за кілька десятиліть.
І ще один фрагмент стрічки новин, який має поглибити читацьке сприйняття:
«САНДВІЧ ЧЕРНИЦІ» ОТРИМАВ ТИСЯЧІ РЕПЛІК
Французи дізналися ім’я американської черниці, яка принесла їжу в Париж під час голоду
За сестрою Мері йдуть тисячі добровольців
ПШЕНИЧНИЙ ПОЯС СЕРЕДНЬОГО ЗАХОДУ МОЖЕ ЗНИКНУТИ НАЗАВЖДИ
Більшість експертів стверджує, що зміни незворотні
Північно-Американський Союз зараз головний імпортер продуктів харчування
ЩЕ 20 ВИДІВ БУЛИ ОГОЛОШЕНІ ВИМЕРЛИМИ В ЖОВТНІ
«Ліси за гранню відновлення»
Жителі Бразилії звинувачують у крадіжці з опікунських фондів».
Норман Кейсуей, член Ради у справах космосу, один з головних прибічників ініціативи зі створення Другої Землі, наполягає, що у людей немає вибору, тож у них є «моральне право руйнувати позаземну екологію».
Працівник корпорації «Космік», яка здійснює трансформацію планети, також вважає, що людство заслужило на ще один шанс створити досконаліший світ:
«Куракуа – з функціонуючою екосистемою, тяжінням, близьким до земного, величезними запасами води і відсутністю населення – просто подарунок для зневіреної земної раси. Спроба створити нову Землю саме тут була неминучою. Це можна назвати Другим Шансом, можливістю все почати спочатку, засвоївши все гіркі земні уроки і спробувавши не повторювати минулих помилок. Планета має стати домівкою для нової раси людей».
Дослідження на колись заселених планетах приносять нову інформацію про цивілізаційний розвиток. Скажімо, цивілізації на Куракуа розвивалися нешвидко, їхнє життя повторювало само себе впродовж тисячоліть. При цьому існували складні релігійні системи, будувалися храми, які були центрами духовного життя. Взагалі, релігійність виявляється одним з інваріантів цивілізаційного розвитку на всіх планетах – більш чи менш оприявненим. Саме з розкопок храмів (не тільки на Куракуа, а й на інших планетах) з’ясовується, що циклічні катастрофічні злами у розвитку цивілізацій є закономірністю для всієї Галактики. І на Землі таке було на самому початку розвитку цивілізації, бо, як стверджують земні археологи, оповідь про Содом і Гоморру, знищені вогнем із неба, – не міф, не метафора, а констатація реальних фактів.
Макдевіт включає у роман квазідокумент, де ставиться важлива проблема:
«Європейська Співдружність висунула неофіційну пропозицію оголосити про нашу присутність мешканцям Інакадеміру – світу, схожого на земний, - і почати переговори, в яких буде передбачена технічна допомога місцевим жителям. <…> Інакадемір мало населений, розорений глобальною війною, і природні ресурси майже вичерпані. Мешканцям його потрібна допомога. Серед них є групи, які стверджують, що знають про нашу присутність і бачили наш літак і шаттли. <…> Точно відомо, що ці нещасні істоти, які вірять в наше існування, буквально моляться про наше втручання».
Отож ідеться про радикальну зміну гуманістичної світоглядної парадигми; це можна назвати переходом до «мультигуманізму», коли рівноправними чи, принаймні, рівними в праві на життя і допомогу є цивілізації різних планет. Принаймні, в цьому романі проблема поставлена, а в наступному настанова мультигуманізму вона вже перетворюється на максиму практичної дії.
Головною концептуальною новацією цього роману стає ідея періодичних ініційованих ззовні катастроф інопланетних цивілізацій, що руйнує саму основу можливості перетворення цих цивілізацій на галактичну спільноту та реалізації принципу «Великого Кільця» Івана Єфремова. Носіями цих катастроф стають так звані «Омега-хмари», які рухаються по всій Галактиці. Тож причини давніх катастроф інших цивілізацій стають складовою проблем людства, хоча воно й не одразу усвідомлює це. Бо загроза, яка колись знищила інші цивілізації, реальна і для високорозвиненої цивілізації людей. Так, експедиція Академії знаходить наприкінці роману материнську планету цивілізації творців Монументів – але на ній тільки руїни і нечисленні дикуни.
Закінчується роман ще одним квазідокументом:
«Дотепер удалося знайти відповіді на деякі запитання стосовно творців Монументів. Під містом біля затоки на Бета Пасифіці-3 ховаються просторі руїни. Відоме їхнє походження. Вони належать до епохи Чолоїсів, або Творців Монументів. (Цей термін слугує для позначення «Людей Всесвіту». Так, мабуть, називалися й інші мислячі істоти.) Розкопки проводяться з великою обережністю. В даний час відомо, що припущення Прісцілли Хатчинс [героїні всього циклу романів – С.Г.], що значна кількість Чолоїсів полишила свою батьківщину, є правильним. Вони спланували, почали і, можливо, навіть завершили міжгалактичний стрибок. Ті представники виду, які вижили, все ще мешкають на рідній планеті. Їх мало, і вони перетворилися на дикунів. Ніхто з них не пам’ятає про свою колишню велич. Вона залишилася лише в міфах. <…> Омега-хмари, на нещастя, досить численні, і тому відсутні реальні шанси на те, що один або два небажаних візитера не відвідають Сонячну систему у віддаленому майбутньому. <…> Існування Омега-хмар порушило глибокі філософські питання про місце людства у Всесвіті, який тепер розглядається багатьма як активно ворожий. Активність руху повернення назад до природи стрибком виросла по всій планеті разом із відродженням фундаменталістських релігійних груп, які впродовж десятиліть перебували в стані занепаду».
Безпосереднім продовженням подій, описаних у «Двигунах бога», є роман «Приречена». Конкретизується питання стосовно «галактичних руйначів». «Додаткові грошові вливання в космічні дослідження дали значні результати – відкриття Омега-хмар, цих найвищою мірою цікавих і смертоносних об’єктів, що незмінно вилітали з центру Галактики кожні вісім тисяч років і, здавалося, були запрограмовані на знищення технологічних цивілізацій. Зрозуміло, істинними об’єктами цих нападів були прямі лінії і правильні кути структур досить великих, щоб помітити їх із космосу. Іншими словами, форми, яких не створює природа. <…> Ці дивовижні об’єкти викликали тривалі дебати: що це – природні утворення чи еволюціонуючий вид, який Галактика, ймовірно, використовує для захисту себе від життя, наділеною свідомістю? Або це породження якогось диявольського розуму, наділеного неймовірними інженерними здібностями? Ніхто цього не знав, проте думка, що Всесвіт, можливо, почне позбавлятися від людської раси, викликала певне переосмислення понять основних віровчень».
На приреченій планеті, яка має зіткнутися з іншою, земляни знаходять не лише сліди колишньої низькотехнологічної цивілізації, а й свідчення того, що ще якась розвинена космічна раса рятувала аборигенів; інакше кажучи, Макдевіт постулює якщо не універсальність, то неунікальність принципів мультигуманізму, бодай ітиметься не про землян. Академія також доходить висновку, що треба рятувати розумних істот, якщо земна експедиція зустріне когось із розумних істот на приреченій планеті.
Наступний роман циклу називається «Чинді». Сюжет його теж побудований на міжзоряній космічній подорожі. Земляни отримали сигнали вочевидь штучного походження з космосу, точка відправлення яких – далека зоряна система. Уряд й офіційні наукові кола у зв’язку з нестачею коштів відмовляються фінансувати експедицію до передавачів сигналів, і тоді в гру вступають приватні інвестори. Керує експедицією відома вже читачеві Прісцілла Хатчинс. В результаті тривалого і небезпечного польоту знайдений автоматичний дослідницький корабель невідомої цивілізації, який рухається зі швидкостями, неймовірними для землян. Його назвали «чинді» - за йменням духа в міфології індіанців навахо. Врешті експедиція знаходить Притулок – споруду на природному супутнику планетної пари у далекій зоряній системі, де за тисячоліття до людей мешкало двоє неземних істот, які, очевидно, мали все необхідне для самотнього життя у космосі.
Відтак Макдевіт продовжує розгортати і трансформувати свою художню космоантропосферу, завершуючи роман таким черговим квазідокументом: «Техніка, знайдена у Притулку, була досконаліша, ніж техніка на чинді… <…> Книги з бібліотеки мали філософську спрямованість. Так, наприклад, одна з книг, що отримала широку популярність, містила дискусію з приводу того, чи повинна істина вважатися величиною, яка заслуговує окремого дослідження, на противагу системі штучних вірувань. При цьому безвідносно до їхньої придатності в якості точних віддзеркалень реального світу. За нашими уявленнями, вони могли б включати алегорії та міфи, зобов’язані своїм походженням вселюдським цінностям, групу релігійних догм або розповіді про благородні вчинки, приписувані Вашингтону або Периклу. Технічні досягнення, використані в різних системах життєзабезпечення Притулку, виразно вказують на їхню перевагу над земними. <…> Технічні засоби, зняті з корабля у Притулку, досі дивують багатьох, але, здається, відкривають дорогу до технологічного стрибка, який дозволить здійснити довгоочікувану «метеорологічну» експедицію задля вивчення природи Омега-хмар і вишукування способів їхньої нейтралізації».
Нарешті, у романі «Омега» відбувається подальше розгортання авторської моделі всесвіту. «Матеріали про зниклі соціуми, знайдені на чинді, відкрили зовсім нові галузі знання. Величезні відстані, що розділяли розумних істот, створювали ілюзію, що цивілізації винятково рідкісні. Тепер же здавалося, що вони просто розкидані у просторі та часі. <…> Іноді вони вбивали себе самі. Нерідко їх руйнували економічний, політичний чи релігійний фанатизм, егоїзм і продажність лідерів, нездатність зупинити все більш смертоносні війни. Іноді цивілізації просто вели себе по-дурному. Дві з них, що уникли найхитріших пасток, змело те, чого не повинно було існувати: Омега-хмари».
Персонажі твору, Академія, все людство постають перед новими моральними і соціальними проблемами. Коли раптом одна з Омега-хмар, за якою ведеться спостереження, змінює курс і починає рух до недослідженої ще землянами зоряної системи і в ній на планеті земного типу дослідники Академії фіксують існування землеробської цивілізації (самоназва «корби»), то з’ясовується, що засобів захистити цю цивілізацію Земля не має. Нарешті, коли громадськість починає вимагати порятувати цивілізацію корбів, то виявляється, що ані Академія, ані Всесвітня Рада не мають у своєму розпорядженні достатньо космічних кораблів дальньої дії та ресурсів. Крім того, виникає справді серйозна проблема: якщо відкрито втрутитися у життя цієї цивілізації (яка є на своїй планеті локальною і неагресивною), то подібне втручання може підірвати її внутрішні стимули розвитку; якщо ж не втрутитися напряму, то уникнути загибелі цивілізації неможливо. А перед земними теологами постає своя серйозна проблема: «Утретє за останній час ми стикаємося з проблемою інопланетного розуму, з істотами, які, здається, наділені моральністю і тому можуть вважатися дітьми Божими. Дотепер ми зволікали, робили вигляд, що нас це не стосується, уникали питання, який незаперечно стоїть перед нами: чи було Розп’яття унікальною подією? Чи має воно стосунок тільки до тих, хто народжений від земних матерів? Або поширюється на всі світи, до яких можуть долетіти сини Адама?»
Зрештою самовідданість і винахідливість працівників Академії перемагають небезпеку катастрофи – за допомогою використання релігійних настанов корбів. Більша частина населення завдяки «підказці богів» тікати в гори вижила, збереглося декілька міст, земні кораблі везуть синтезатори їжі та іншу «гуманітарну допомогу», яку надаватимуть також «з-за рогу», як щось «випадково вціліле у катастрофі». При цьому один з персонажів міркує вголос: що б ми робили, якби корби не мали релігії, не мали своїх богів, яким довіряли, і віра в мудрість яких не об’єднувала більшість народу?
Відтак головна героїня циклу Прісцілла Хатчинс формулює гіпотезу щодо природи Омега-хмар: це не чийсь злий задум, природне явище чи, як багато хто вважає, «попередження, послане Богом»; це дослідницький інструмент якоїсь мегацивілізації, який виявляє незаплановані цією цивілізацією агресивні дії. З невідомих причин ця мегацивілізація, для якої тисячоліття – це ніщо, не контролює акції своїх інструментів. Питання залишається відкритим – так само, як і питання про межі відповідальності землян за інші, не настільки розвинені цивілізації; один з персонажів роману запитує себе: а як би ми діяли, якби корби не були такими симпатичними і миролюбними?
Фото wattpad.com
Повернутися назад