Моральний авторитет без влади і впливу?

Чи є Церкви в Україні моральною силою, які, однак, не можуть вплинути на нинішню політичну кризу? Відповідь на це питання шукали на круглому столі, присвяченому Україні, на який гостей запросили Реновабіс та Католицька Академія в Берліні.

Чи є Церкви в Україні моральною силою, які, однак, не можуть вплинути на нинішню політичну кризу? Відповідь на це питання шукали на круглому столі, присвяченому Україні, на який гостей запросили Реновабіс та Католицька Академія в Берліні.

Близько 90 гостей взяли участь у круглому столі в Католицькій Академії в Берліні

Учасники були єдині у визнанні важливої ролі Церков під час «революції гідності» на початку цього року, бо на київському Майдані всі християнські Церкви були на стороні своїх віруючих. Єпископи, священики та церковні організації молились разом з людьми, відкрили для демонстрантів церковні приміщення, розподіляли продукти харчування і – через Всеукраїнську раду церков – вели переговори з політичними діячами. Церкви сприяли  деескалації та інтеграції; при цьому інтенсивнішою стала їх взаємодія.

Андрій Михалейко підкреслив, що з часів Помаранчевої революції Церкви багато чому навчились в цьому питанні

В порівнянні з 2004 роком («Помаранчевою революцією») Церкви багато чому навчились, зауважив священик доктор Андрій Михалейко, церковний історик та священик Української Греко-Католицької Церкви. Як доказ цього, з грудня 2013 року було загалом розповсюджено 14 лише спільних заяв Церков в Україні. А за недавнім опитуванням – з понад 63 відсотками – довіра людей до Церкви є дуже високою. Церкви могли б показати на власному прикладі, як треба і надалі співпрацювати у напружених кризових ситуаціях.

Доктор Сергій Бортник з Відділу зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви (Московського Патріархату)

Особливо під час Майдану (в Києві та ряді інших міст) був наявний «широкий консенсус на користь протесту», – підкреслив доктор Сергій Бортник з Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ (МП). Про «певне розділення» можна говорити особливо на більш пізній фазі. Представник Православної Церкви підтвердив, що православні готові були допомагати нужденним по «обидві сторони» лінії протистояння.

Як представник Римо-Католицької Церкви єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Станіслав Широкорадюк щиро підтвердив, що саме Православна Церква відчинила свої двері та утворила в себе шпиталі після початку військового протистояння – опісля до цього долучились інші Церкви та конфесії. Для нього це було «одним з кращих аспектів досвіду екуменічного єднання». Єпископ Станіслав підкреслив також, що в принципі неправильно говорити про «розкол України на різні табори» – не було ніякого «внутрішнього конфлікту» в Україні – він був лише штучно роздутий. При цьому, – підкреслив Андрій Михалейко, - мова йде про «пропагандистську війну».

Навіть при тому, що учасники подіумної дискусії – яка велась виконавчим директором «Німецького співтовариства з вивчення Східної Європи» доктором Габріелою Фрайтаг – були єдині в тому, що справедливо говорити про «єдину українську [політичну] націю», все ж були певні відмінності в акцентах. Україна є «великою та складною», – зауважив Сергій Бортник, і існували також «антимайдани». Етнічні відмінності залишаються актуальними, хоча їх значення в нинішньому конфлікті штучно набуло перебільшеного значення та недобросовісно використовувалось деякими політичними силами. Андрій Михалейко зауважив, що треба обережно користуватись такими термінами як «націоналізм» або «фашизм». Так званий «Правий сектор» набрав на президентських виборах лише 2 відсотки.

Говорити правду та визнавати помилки

Як зауважив Станіслав Широкорадюк, нині Церкви турбуються про чисельних біженців, десятки тисяч з яких – через події на сході України – знайшли притулок у Харкові. Зважаючи на зиму, що наближається, необхідно вживати відповідних заходів допомоги цим людям (одяг, продукти харчування тощо). Спільним для Церков України є також усвідомлення необхідності подальших сумісних молитов за мир.

Співпраця різних Церков була для єпископа Станіслава Широкорадюка одним з кращих аспектів досвіду екуменічного єднання

Серед учасників дискусії панувала також єдність щодо того, що Церкви повинні використовувати свій авторитет та повагу в суспільстві задля утвердження миру та примирення. Вони мають поставити себе не в якості «декорації» (Михалейко) і не для створення примарної «духовної атмосфери» (Бортник), а повинні говорити правду, також визнавати помилки минулого (Широкорадюк).

Renovabis.de, 27 жовтня 2014 року, переклав з німецької Сергій Бортник