Лють на екрані та в житті: новий фільм з Бредом Піттом в контексті російсько-української війни

На екрани кінотеатрів вийшла стрічка режисера Девіда Ейра під назвою «Лють», з Бредом Піттом в головній ролі. «Лють» – військова драма про екіпаж американського танку «Шерман», який наприкінці Другої світової війни виконує військові завдання...

На екрани кінотеатрів вийшла стрічка режисера Девіда Ейра під назвою «Лють», з Бредом Піттом в головній ролі. «Лють» – військова драма про екіпаж американського танку «Шерман», який наприкінці Другої світової війни виконує військові завдання, вступаючи в бій з нацистами на території Німеччини. П’ять членів екіпажу – Уордедді/Дон (Пітт), Бойд (Шіа ЛаБеф), Гордо (Майкл Пенья), Грейді (Джон Бернтал) – беруть собі в екіпаж «зеленого» солдафона Нормана (Логан Лерман) і вчать його «мистецтву» війни.

Молодому та невинному Норману вистачило двох днів, щоб стати «своїм», перетворитися з писаря, якого вчили друкувати слова, на професійного військового (на прізвисько Машина). Сірий «штабний пацюк» за 24 години серед пострілів, крові та трупів стає тим, хто починає думати не тільки про моральні принципи, а ще й про власне виживання, безпеку своїх побратимів, майбутнє всього людства. Звісно, кабінетні фахівці, що стоять на принципах пацифізму, забувають про те, що війна надто складна штука, щоб пояснювати її виходячи суто з законів звичайної моралі чи панівної релігії. «Ідеали можуть бути гуманними, історія ніколи», каже в одному з епізодів сержант другої бронетанкової дивізії США. В іншому діалозі він нагадує, що «всі хочуть миру, але життя надто брутальне» і «далі буде ще гірше».

Молодий Норман вважає, що німці – це люди. Досвідчений сержант вибиває з нього ці переконання, примушуючи свого підлеглого діяти за правилами війни: «або ти вбиваєш, або вбивають тебе». Так, звісно, вони люди, але вони й вороги. Молодий солдат, який ще в своєму житті не нюхав пороху, дуже схожий на тих хлопчиків, які боронять сьогодні Донецький аеропорт чи стоять на блокпостах в Луганській області. Спілкуючись з молодими українськими військовими, які ще вчора були пацанами, що ганяли м’яча в сусідньому дворі, постійно чуєш тільки одне: «там йде справжня війна», «там вбивають людей». «Війна вивертає навиворіт», – говориться в стрічці. Ще вчора ти був ніким – і ось за якусь одну добу стаєш героєм. З сором’язливого хлопчиська перетворюєшся на відповідального чоловіка.

У фільмі виокремлюється роль героя «Трансформерів», Шіа ЛаБеф. Після виходу картини в деяких ЗМІ навіть з’явилась інформація про те, що актор «знайшов» Бога під час зйомок цього фільму. В будь-якому випадку ЛаБеф грає релігійного механіка-навідника на прізвисько «Пастор» чи «Біблія». Цікаво, що за збігом обставин нещодавно головнокомандуючим Збройних Сил України був спікер парламенту Олександр Турчинов, відомий політик і протестантський проповідник на прізвисько «Пастор». В одній з найперших розмов між членами екіпажу Пастор каже Норману про те, що той вже скоро сам про «все» дізнається. На запитання молодого салаги, «що таке «все»?», він отримує відповідь: «Дізнаєшся про життя і про смерть». Таким чином, всього за якісь години наш герой проходить етап дорослішання в надлюдських умовах війни. Простий смертний потрапляє в ситуацію, де його моральні установки, яких він дотримувався до цього часу, не проходять випробовування реальним життям.

Також важливо нагадати, що для Пастора боротьба з ворогом є не чим іншим як покликанням від Бога. Релігія, а саме біблійні тексти, допомагають йому пояснити мотив військового обов’язку. Коли він дізнається, що проти них воюють діти та жінки, яких мобілізував Гітлер, то в нього здають нерви. Він намагається переконати себе, що це не він вбиває, а його зброя. Одне з головних питань, які порушує Пастор, є питання, а хто все ж таки повинен захищати батьківщину? Це те, про що один з поранених «кіборгів», якого ми вивозили з Донецького аеропорту, запитав мене в машині. «Як можна виправдати військовий обов’язок?» «Як не засуджувати себе за те, що ти береш зброю в руки і вбиваєш ворогів?» «Чи грішу я?», «Чи покарає мене Бог?» Висновок, до якого ми дійшли під час бесіди, полягав у тому, що захищати свою Батьківщину, а з нею і беззахисних дітей, жінок, людей похилого віку, є священним обов’язком військовослужбовця. В Священному Писанні сказано, що «не даремно він (у нашому випадку військовий) носить меч. Він є Божим слугою, що відплачує покаранням тому, хто чинить зло» (Рим.13:1-7). Сидячи в танку Пастор цитує пророка Ісаю: «І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? І хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене. І сказав Він: іди» (Іс.6:8-9). Цей вірш звучить в картині як нагадування про те, що хтось завжди повинен прийняти на себе місію захисника, хтось має стояти зі зброєю і оберігати спокій інших, хтось навіть має покласти за це своє життя. Іноді ми думаємо, що це хтось, а не я. Але що, якщо цю відповідальність Бог хоче покласти саме на когось з нас? Якою буде наша реакція, якщо ми почуємо голос Божий «кого Мені послати захищати Маріуполь чи Щастя»? Відсторонимося, як прийнято  відсторонюватися у деяких протестантів, чи все ж таки підемо виконувати свій громадський обов’язок? 

Тут, мабуть, слід закінчити свої роздуми, навіяні переглядом фільму. Згадаю лише те, що київський кінотеатр був повний підлітків. Хлопці віком від п’ятнадцяти і старше з захопленням дивилися, як на екрані танки стріляють один в одного. В цей же самий час, за якихось 700-800 кілометрів на схід України, це все відбувається в реальному житті. Якщо у фільми показана битва менш серйозних американських танків проти легендарних німецьких Tiger 131, то в сьогоднішніх новинах з українського фронту читаємо про те, що сім українських Т-64 на околицях Маріуполя на днях дали героїчний бій 30-ти російським Т-80. Втративши чотири танки, наші вояки героїчно відбили наступ ворога.   

Висновки, які можна зробити після перегляду цієї стрічки, наступні: війна, перш за все, показує всім нам, на що здатна людина. З одного боку, вона з подоби Божої перетворюється на монстра, здатного ненавидити, мститися, карати та знищувати собі подібних, а з іншого – з боягуза стає хороброю і відважною.

І ще одне. Цей фільм відрізняється від інших подібних картин тим, що він торкається більш глибоких питань, аніж це зазвичай притаманне військовим картинам. Окрім реальних танків та справжньої уніформи, фільм важливий саме тим, що в ньому показана оголена психологія війни. Після перегляду складається враження, що кожен з нас схожий на той самий танк. Всередині залізної машини, якою є наше тіло, знаходяться страхи, релігійні переконання, сумніви в існуванні потойбічної сили, героїчні мотиви, боягузливі вчинки тощо.