Чому Україна (за релігійною ситуацією) - ближча до США, аніж до Європи?

Чому наші дискусії про "публічність чи приватність" релігії, про відношення релігії та Церкви до "публічної сфери" (держави, школи тощо) - пройняті демагогією та відсутністю критичної рефлексії над цими поняттями?

Що значить "розмежування Церкви і держави", і чому ми повинні слідуват французькій моделі, а не американській?

Чому т.зв. "секулярність" не є ідеологічно нейтральною, але є агресивно ворожою щодо більшості світоглядних систем? Як європейська (не англосаксонська) ліберальність перетворилась на репресивну laїcité?

Про все це - у рецензії на книгу відомого американського соціолога релігії Хосе Казанови:

Володимир Волковський. Чому ми боїмося релігії у політиці? Хосе Казанова. По той бік секуляризації. Релігійна та секулярна динаміка нашої глобальної доби / Пер. з англ. Олексія Панича. – Київ: Дух і Літера, 2017. – 264с.

Facebook, 13 квітня, 2017