Думав писати довгий матеріал на тему автокефалії, але обійдусь коротким

Думав писати довгий матеріал на тему автокефалії, але обійдусь коротким. Я однозначно за легальну автокефалію, при цьому байдуже чи її дадуть УПЦ КП, чи формальному об’єднанню УПЦ КП+УАПЦ, чи створять з нуля на чолі з єпископом Вселенського патріархату (найкращий варіант) із відкритою можливістю для приєднання.

Однак є одна ложка дьогту в бочці меду УПЦ КП/УАПЦ — практично повна відсутність чернецтва. В УПЦ (МП) 260 монастирів (зареєстровано 211), і за держстатистикою 4700 ченців. У Румунії, населення якої вдвічі менше за Україну, 360 православних монастирів, де 7600 ченців. В УПЦ КП/УАПЦ на двох: 70 монастирів і 260 ченців. Для церкви із 6300 парафіями це якось малувато. Можна по різному ставитися до чернецтва, але факт полягає у тому, що вся оця трансцендентальна духовність і чернеча аскеза — це ключова особливість православ’я (і східного християнства у цілому), те, що на практиці вирізняє його як окрему деномінацію. І християнин будь-якої іншої конфесії, який побував у справжньому православному монастирі (у Румунії, на Афоні абощо), розуміє, що це дійсно щось особливе і важливе, нехай і не конче необхідне, і далеко не для всіх. Я не кажу, що в МП все чудово з чернецтвом, там далеко не Афон і навіть не Румунія, але там принаймні є люди, які прагнуть бути ченцями. Чому в УПЦ КП і УАПЦ немає таких людей? І це не підколка, мене дійсно дивує, чому так. При тому, що в усьому іншому жодної різниці між МП і КП я не бачу — обидві є по духу і букві спадкоємцями «радянського православ’я» з усіма його тарганами. Це парадокс.

Facebook, 20 травня 2018