Архімандрит Феогност Пушков: «Хіба ви в ім'я Павла хрестилися?» (1Кор 1:13). До питання про межі шанування святих

Для православ'я догматично визнання самої ідеї шанування святих Божих угодників – це спільне у всіх Церков. А ось конкретний список святих – це внутрішня справа кожної Помісної Церкви

Архімандрит Феогност Пушков, кандидат богослов'я, УПЦ

Зараз в Україні, в потоці дискусії про українське та російське Православ'я триває «боротьба за та проти різних святих». Нещодавно синод ПЦУ виніс зі святців ім'я Олександра Невського, якого вшановують у РПЦ. І безліч невігласів впала в істерику: «все, зрадили віру».

Насправді нічого нового не сталося. У світі сьогодні існує 16 автокефальних Церков, і так вже склалася історія, що піддані анафемі в одній Церкві – шануються як святі в іншій. Так, усі лідери трьох болгарських автокефалій у самій Болгарії вважаються святими (тобто святі царі та святі ієрархи). Але Константинополь, до патріархату якого входила спочатку Болгарія (як УПЦ – у МП), цілком справедливо зазначає, що болгари не отримали автокефалію мирно, а в церковному відношенні щоразу вчиняли розкол, а в цивільному – війну проти столиці за відокремлення земель болгар у незалежну державу. Тому у греків усі лідери болгарських та інших національних повстань автоматично вважаються засудженими, і аж ніяк не святими. І ось уявіть собі, тричі болгари відокремлювалися, і двічі їх греки завойовували. І виходило, що в межах однієї і тієї ж єпархії змінювалася ієрархія, а разом з нею – і святі шановані. Як тільки Візантія відновлювала свій контроль над болгарськими землями, національні болгарські святі (самопроголошені глави автокефальних Церков і місцеві правителі) піддавалися анафемі, а прославлялися як святі ті болгарські єпископи, священики і ченці, які засуджували «національний розкол». І сьогодні, коли вже повністю Церкви визнають одна одну, «осад» залишився, а тому у греків у святцях ряд вірних Константинополю ієрархів, які засуджували автокефалію, а у болгар – все навпаки: шанують своїх царів та єпископів, з яких посмертно ще не знято засудження за «минулі провини». Тобто. греки тепер визнали вже автокефалію, але тих, хто її завойовував – часом з кров'ю на руках – так і не пробачили. По суті, предстоятелі Помісних Церков можуть як вносити в святці нові імена, так і видаляти звідти імена з якихось пастирських міркувань.

Тому й те, що відбувається зараз в Україні, не має жодного відношення до віровчення. Можна сказати так: для православ'я догматично визнання самої ідеї шанування святих Божих угодників – це спільне у всіх Церков. А ось конкретний список святих – це внутрішня справа кожної Помісної Церкви. На всякий випадок! Я проти того, щоб ламати вже сформовані святці, але так само неприпустимо віддавати шануванню конкретних святих таке місце, яке має бути лише у Христа. Важливо згадати слова апостола Павла:

«Від Хлоїних стало мені відомим про вас, браття мої, що між вами є суперечки. Я розумію те, що у вас кажуть: "я Павлів"; "я Аполлосів"; "я Кіфін"; "а я Христів". Хіба Христос розділився? Хіба Павло розіп'явся за вас? Чи в ім'я Павла ви хрестилися?» (1Кор 1:11-13).

Ми всі – хрестилися в Ім'я Отця і Сина і Святого Духа, а не в ім'я Олександра Невського чи Мазепи. Тому шанування чи нешанування цих святих догматичного значення не має. І християнами, освіченими Трійцею, залишаються як пошановувачі Невського, так і ті, хто не вшановує (про всяк випадок, я вважаю, але не нав'язую).

Телеграм-канал автора