Архімандрит Кирило Говорун: «Погрози Роберта Амстердама – це перехід через червоні лінії»

"Ті засоби, до яких вдається зараз адвокатська контора Роберта Амстердама, звичайно не є ані демократичними, ані такими, які б були прийнятними в рамках демократичних держав. Це є відверта маніпуляція, і нам треба проводити різницю між проблемою і маніпуляціями довкола проблем".

Джерело Радіо НВ

Ведучий – Олег Білецький

Текстова версія та літературне редагування – «Релігія в Україні».

Відомий богослов, доктор філософії, професор університету Лойола-Мерімаунт (Лос-Анджелес), професор Стокгольмської школи теології дав розлоге інтерв’ю Radio NV про поточну ситуацію, пов’язану з теоретичним прийняттям законопроєкту № 8371, який називають «Законом про заборону УПЦ». Чимало уваги було приділено деструктивній діяльності Роберта Амстердама, який представляється адвокатом УПЦ.

Частина перша.

Член Комітету парламенту з питань гуманітарної та інформаційної політики Володимир В'ятрович інформує про те, що адвокатська контора Amsterdam and Partners, яка представляє інтереси УПЦ МП і фінансується екс-нардепом Вадимом Новінським, надіслала лист з погрозами на адресу народних депутатів.

Попереджено про неможливість прийняття законодавчої ініціативи щодо заборони УПЦ МП і про наслідки – санкції проти українських народних обранців, які цю ініціативу могли би підтримати. Поки що про це все ми говоримо в теорії – бо голосування такого не було. Але, очевидно, це може мати вплив і на хід, і на результат цього голосування. Архімандрит Кирило Говорун, доктор філософських наук і професор університетського коледжа Стокгольма, з нами на зв'язку. Доброго дня!  

Вітаю!

Давайте, напевно, про сам прецедент почнемо. Наскільки це типова історія, коли парламент незалежної країни отримує такий лист? Фактично це попередження чи навіть погрози (бо Володимир В'ятрович, на якого я посилався, теж вживає цю дефініцію) щодо того, як парламентаріям голосувати по відношенню до тієї чи іншої ініціативи.

Безумовно, це виходить за межі того, що прийнято, того, що можливо в політичному житті – принаймні в демократіях. Парламент представляє народ, люди обирають парламент, і парламент несе відповідальність перед народом.  Є лише один засіб вплинути на рішення парламенту – це, наприклад, не переобирати той склад, який є.

Ті засоби, до яких вдається зараз адвокатська контора Роберта Амстердама, звичайно не є ані демократичними, ані такими, які б були прийнятними в рамках демократичних держав. Це є відверта маніпуляція, і нам треба проводити різницю між проблемою і маніпуляціями довкола проблем.

На мою думку – і з цим погоджується багато експертів на заході – є певна проблема з тим законопроектом, який зараз розглядається у Верховній Раді. Я зараз знаходжуся якраз в Оксфорді на одній з конференцій, яка присвячена в тому числі Україні. Я щойно приїхав з іншої конференції в Емонтоні в Канаді, організованої Українським інститутом у Канаді, де обговорювався в тому числі цей законопроект. І багато експертів погоджуються, що з ним є певні проблеми. Але ці проблеми мають вирішуватися не у той засіб, який пропонує Роберт Амстердам. Вони повинні вирішуватися через власну експертизу, через дискусії, обговорення, які в тому числі точаться зараз і за межами України, і всередині України, і всередині парламенту. Парламент, власне, і є місцем для дискусії. Але точно не можна допускати тих маніпуляцій, до яких вдається Роберт Амстердам.

Але чи не впливає це на алгоритм вирішення цього питання? Така постановка питання про санкції може мати вплив на позицію народних депутатів? Чи не перебуваємо ми тепер в тій ситуації, коли для того, щоби незаангажовано далі проводити дискусію і приймати рішення щодо УПЦ МП, нам належить розібратися із цими погрозами, які надійшли на адресу парламентарів?

Безумовно, так. Ці погрози можуть призвести – і напевне, що призведуть – до зворотнього ефекту. Тому що це перехід через червоні лінії. Ми вже чули реакції депутатів на ці погрози, і очевидно, що ці настрої серед депутатів поділяються й іншими.

Роберт Амстердам апелює до акту Магнітського щодо санкцій проти депутатів. Очевидно, що йдеться навіть не про теперішню адміністрацію у Вашингтоні. Йдеться про можливість обрання наступним президентом Трампа, його адміністрацію майбутню – і йдеться, очевидно, про апеляцію до цієї майбутньої адміністрації. Що теж є маніпулятивним в американському політичному просторі. Ці погрози, на мою думку, є порушенням традиції, протоколів, процедур і всередині України, і в американському політичному середовищі.

Який в такому разі алгоритм може бути зараз застосований? Це питання радше з теорії правничої, але, може, тут варто не про документи говорити, а про те, хто має бути ініціатором? Чи український парламент, чи українські спецслужби, чи хтось навіть поза межами України, для того, щоби почати розв'язання ось цієї проблеми і потім перейти до вирішення самого питання?

Так, я не фахівець в цих юридичних питаннях. Але, виходячи зі здорового глузду, можна припустити, що оскільки погрози пролунали на адресу парламенту, саме з парламенту має надходити реакція, в тому числі до тих органів, які реєструють діяльність таких адвокатських контор, як контора Роберта Амстердама. Оскільки вона вона оперує і в Європі, і в Америці, вона очевидно підпадає під дію законів щодо лобізму і щодо діяльності таких закладів.

Я ще про один такий момент хотів сказати. Фактично йдеться про шантаж, і це не перший випадок шантажу. В тому числі цей шантаж здійснювався через церкви. Наприклад десь приблизно рік тому Православна церква в Америці (це автокефальна церква у Сполучених Штатах Америки) зверталася до Комісії США з міжнародної релігійної свободи з листом, що начебто почалися гоніння проти УПЦ. І предстоятель цієї церкви від імені синоду писав: якщо ці гоніння не припиняться, то ми вимагаємо призупинити допомогу Україні.

Отже, йдеться про те, що одну внутрішньополітичну проблему України намагаються вирішити таким чином, щоб припинити допомогу Україні і тим самим сприяти поразці України. І це призводить вже до того, що Україна втрачає своїх солдатів, втрачає свої території, гинуть люди... І такі апеляції в тому числі звучать якраз і з боку цієї адвокатської контори, повторюють ті тези, які прозвучали з боку деяких церков, зокрема Православної церкви в Америці.

Покарання є неспівмірним з тими наслідками, до яких воно може призвести. Але тим, хто апелює, байдуже, які наслідки будуть – чи втратить Україна більше людей, чи втратить вона більше територій... І, до речі, на мою думку, це співпадає з очікуваннями, які існують і всередині УПЦ, особливо єпископату УПЦ. Тому що є значна кількість єпископів, яка десь в глибині душі і чекає, що Україна втратить більше людей, втратить території, і Путін врешті-решт досягне своїх цілей. І мені здається, що це одна з цілей цих апеляцій.

Далі буде.