Архімандрит Кирило Говорун: «Ми спостерігаємо два підходи до вирішення релігійної ситуації в Україні: один від друзів, а інший від ворогів»

Дружня критика намагається допомогти Україні подолати проблему, неконстуктивна – погіршити нашу ситуацію, зробити наші позиції ще більш складними і, зрештою, зламати нас.

Архімандрит Кирил Говорун, доктор філософських наук, кандидат богослов’я, професор університету Лойола-Мерімаунт, професор Стокгольмської школи теології

Джерело ютуб автора

Переклад з англійської «Релігія в Україні»

Запис виступу на віртуальній прес-конференції з протидії російській дезінформації від РПЦ/РПЦЗ/УПЦ МП

Оскільки війна в Україні триває і навіть погіршується, проблеми, що випливають з війни, також тривають і погіршуються. Однією з них є проблема того, як агресор використовує релігію для ведення війни проти України. Релігія використовується як м'яка сила, що ускладнює внутрішню ситуацію в Україні. Ситуація, пов'язана з рамками прав людини, свободою віросповідання тощо, не тільки в Україні, але й у багатьох інших країнах, де присутня Російська православна церква, стикається з подібною проблемою, як, наприклад, країни Балтії, країни Північної Європи тощо.

Скрізь, де Росія намагається використовувати релігію як інструмент, вона перетворює релігію на зброю, і коли уряд намагається вирішити цю проблему, щоб стримати цей вплив, Росія негайно звинувачує ці країни в порушенні прав людини та свободи віросповідання. Кожна країна, включаючи Україну і насамперед Україну, стикається з однаковою складною дилемою: як знайти баланс між необхідністю дотримання прав людини та необхідністю забезпечення національної безпеки? Відомо, що оптимальне рішення цієї проблеми ще не знайдено. Ми все ще перебуваємо в процесі пошуку рішення і покладаємося в Україні на допомогу наших партнерів.

Дійсно, проблеми є, проблеми тривають, але є два основні підходи наших партнерів та інших країн до цих проблем, і два різних підходи до того, як допомогти Україні впоратися з цими проблемами. Один з них я б назвав конструктивною критикою. Інший – неконструктивною критикою, що завдає шкоди. Перший походить від наших партнерів, наших друзів. Це дружня критика, яка намагається допомогти Україні подолати проблему такого роду дилеми, про яку я згадував раніше. Вони розуміють, в якій складній ситуації перебуває Україна. Вони розуміють, з якими численними викликами вона стикається. І намагаються допомогти нам знайти рішення. Інший підхід дуже схожий на той, який застосовує Росія, коли інші країни, інші сторони використовують проблеми, з якими ми стикаємося, як можливість погіршити нашу ситуацію, зробити наші позиції ще більш складними і, зрештою, зламати нас.

Іноді аргументи, проблеми, на які вказують обидві сторони, обидва підходи, навіть слова, які вони використовують, навіть аргументи, які вони наводять, виглядають схожими, але між цими двома підходами є фундаментальна різниця. Один підхід намагається нам допомогти, інший намагається нас зламати, завдати нам шкоди.

Тому ми маємо бути дуже мудрими і здатними розрізнити, яка з цих двох позицій належить друзям, а яка – ворогам, тим, хто хоче допомогти, а хто – нашкодити. Також ті, хто спостерігає за цією проблемою, хто переймається проблемами релігійної свободи в Україні, також мають вирішити, яку позицію вони займатимуть. Вони допомагають чи шкодять? Чи грають вони на боці України, чи добровільно чи мимоволі стають на бік Росії? Ось така дилема стоїть перед кожним, хто намагається вирішити питання релігійної свободи в Україні. Тож на чиєму ви боці? Чого ви допомагаєте досягти? Як ви допомагаєте цього досягти? Ці питання кожен повинен задати собі, щоб допомогти Україні.