Патріарх Варфоломій: «Навіть невдячна Церква Росії походить від Вселенського патріархату»

Всі новітні церкви, окрім Пентархії, виникли з Константинопольського патріархату, але деякі, ставши автокфальними, з часом повернулись проти Церкви-Матері

«Турбота Вселенського патріархату - це єдність і конструктивна співпраця між православними церквами. Разом ми утворюємо Єдину Святу Соборну і Апостольську Церкву, і ми повинні говорити одним голосом і давати єдине свідчення світу», - заявив Вселенський патріарх Варфоломій під час Архиєрейської зустрічі у монастирі Святого Георгія в грецькому Кілкісі. Про це пише Orthodox Times.

Патріарх Варфоломій наголосив на постійних зусиллях Вселенського патріархату для досягнення цієї єдності, навівши найсвіжіший приклад - організацію Святого і Великого Собору Православної Церкви на Криті в 2016 році. Він висловив розчарування щодо РПЦ та інших православних церков, які колись походили від Вселенського патріархату, але відтоді «повернулися проти свого благодійника». Він спрогнозував, що ті православні церкви, які ще не визнали автокефалію Православної Церкви України, врешті-решт зроблять це в майбутньому.

«Ми у Вселенському Патріархаті любимо всіх наших братів-єрархів. Ми вдячні за їхні часті візити, які демонструють їхню любов і відданість Патріархату - чи то під нашою юрисдикцією, чи то Елладській церкві, чи то іншим автокефальним церквам», - сказав патріарх Варфоломій. Він також зазначив: «Всі дивляться на Вселенський патріархат як на точку відліку, центр Православ'я, люблячу Церкву-Матір. За винятком древніх Александрійського, Антіохійського та Єрусалимського патріархатів, а також Кіпрської церкви, всі новіші церкви, включаючи невдячну Російську церкву, мають своє коріння у Вселенському патріархаті. Ці церкви колись були частиною нашої юрисдикції до того, як стали автокефальними, деякі з них, на жаль, повернулися проти свого благодійника».

Патріарх Варфоломій нагадав про свої зусилля з початку свого перебування на посаді, спрямовані на заохочення зустрічей між православними предстоятелями, кульмінацією яких стало проведення кількох підготовчих засідань до Синоду. Він розповів, що в січні 2016 року запропонував провести Святий і Великий Собор Православної Церкви в Константинополі в церкві Святої Ірини - там, де в 381 році відбувся Другий Вселенський Собор - хоча це було відкинуто росіянами, нібито через наявність півмісяця на куполі.

Він прокоментував: «Ніби в Росії немає серпа і молота атеїстичного комунізму, але півмісяць їм заважає. Зазначу, що церква Святої Ірини ніколи не була перетворена на мечеть, а залишилася музеєм і сьогодні служить концертним залом завдяки своїй чудовій акустиці».

Він також пригадав знаменний момент на Патріаршому соборі на Фанарі, коли патріарх Антіохійський Ігнатій піднявся, щоб підтвердити першість Константинополя у відповідь на виклик російських представників.

Роздумуючи напередодні Святого і Великого Собору на Криті, патріарх Варфоломій відзначив небажання Російської, Болгарської та Грузинської Церков, а також Антіохійського Патріархату брати участь у ньому, посилаючись на різні причини. Він розповів, що патріарх Московський Кирил відвідав Фанар у 2018 році, щоб відмовити Патріархат від надання автокефалії Українській Церкві, але його зусилля не увінчалися успіхом.

Варфоломій зауважив: «Вони [росіяни] вважали, що їхня відсутність на Критському Соборі була причиною того, що Фанар проголосить українську автокефалію. Але вони нічого не досягли, і незабаром після цього Вселенський патріархат надав автокефалію Українській церкві, визнавши право наших 40-45 мільйонів українських братів і сестер мати незалежну церкву, вільну від контролю Москви. Трохи пізніше, в лютому 2022 року, Москва почала бомбити і вбивати їх, доводячи, що вона не їхня церква-матір, а їхній ворог».

Варфоломій передбачив, що з часом інші православні церкви, які ще не визнали українську автокефалію, наслідуватимуть її приклад, як це було в історії з іншими автокефальними церквами. Він навів приклад Елладської церкви, яка проголосила свою автокефалію в 1833 році, що призвело до 17-річного розриву з Вселенським Патріархатом, перш ніж останній офіційно визнав її в 1850 році, після неодноразових прохань грецького уряду.