Патріарх Кирил: «Мені особливо важко прокидатися вранці з думками про те, як страждає мій народ в Україні»

Керівник РПЦ, який благословляє геноцид українців, на московській прем'єрі фільму про УПЦ поскаржився на тягарі розв'язаної росіянами війни

Сайт Моспатріархії повідомляє, що 3 грудня 2024 року в Залі церковних соборів кафедрального соборного храму Христа Спасителя в Москві відбулася російська прем'єра пропагандиського фільму «Люди Христові. Наш час» про «гоніння на УПЦ». Патріарх Кирил виступив із заявою про війну в Україні, яка викликала шквал критики через її лицемірство та маніпулятивний характер.

Він почав зі спогадів про післявоєнний Ленінград (патріарх народився в 1946 р.), руїни якого після бомбардувань сформували його ставлення до війни. Але в цьому ставленні немає розуміння цінності людського життя: «(розповіді батьків – ред.) багато в чому вплинули на мій світогляд, на моє ставлення до таких питань, як війна і мир, і особливо загострили моє сприйняття того, наскільки важливою є справедливість у міждержавних та міжлюдських відносинах».

Кирил вкотре не посоромився назвати українців «братнім народом»: «Коли ми говоримо «братня Україна», ми говоримо правильні слова, але це більше, ніж братська Україна, адже це справді єдиний народ всієї Русі. (…), але ми ніколи не можемо забувати, що ми один народ і, в якомусь сенсі, зараз принаймні у духовному розумінні одна країна. І все те, що сьогодні відбувається на українській землі, не може залишати нас байдужими, не може позбавити нас духовної пильності та співпереживання», - сказав глава РПЦ.

Він вважає, що пропагандиський фільм «Люди Христові. Наш час.» «може багатьом допомогти зрозуміти трагедію, яка сьогодні відбувається на українській землі».

Кирил поставив Москву в один рівень з Києвом, назвавши їх столицями свого православ’я: «А мені як Патріарху Московському та всієї Русі, для якого Москва та Київ є столиці нашого Православ'я, особливо важко прокидатися вранці з думками про те, як страждає мій народ в Україні. Тут якісь етнічні, хоча слово «етнічні» треба брати в лапки, і культурні — також брати в лапки — відмінності взагалі поступаються, йдуть кудись на задній план. Залишається лише одне — розуміння того, звідки пішла руська земля».

Голова РПЦ вирішив доволі просто обґрунтувати ненависть росіян проти українців – демонізувати (а значить, дегуманізувати) українців, прирівнявши їх до «духів злоби піднебесних»: «Тому сьогодні наша боротьба не проти плоті і крові (див. Еф. 6:12), як говорить слово Боже, але проти мироправителів темряви цього віку . У тексті, який я цитую, є продовження - духів злості піднебесних . Так, звичайно, духів злості піднебесних , але духи злості не самі по собі діють, їм же потрібні посередники! Ось усі ті люди, які продають свою совість, які розтоптують божественні заповіді, які, називаючи себе християнами, чинять гірше за язичників, — ось це і є ті олюднені духи злості піднебесні».

Патріарх Кирил хоче, щоб «якнайшвидше закінчилося все те, що зараз відбувається в Україні та Києві».

«Адже, мабуть, не безмежний терпець українського народу. Я не хочу входити в якісь подробиці, особливо ті, які виходять за межі мого власного порядку денного, але як патріарх Московський я глибоко переконаний у тому, що дуже важливим фактором, який зберігає нашу єдність, є Російська православна Церква з центрами у Москві, Києві та інших історичних містах Святої Русі», - закінчив свою проповідь глава РПЦ.

Коментар редакції. Хоча патріарх Кирил згадує жахи блокадного Ленінграда та закликає до миру, його слова звучать порожньо на тлі беззастережної підтримки ним російської агресії.

Посилання на «єдиний народ» та «матір міст російських» – Київ – виглядають цинічною спробою прикрити агресивну політику Кремля. Історія «єдиного народу» не звільняє від відповідальності за розв'язану війну та численні жертви серед мирного населення України. Замість співчуття та заклику до миру, слова Кирила звучать як намагання виправдати військові злочини та легітимізувати окупацію українських територій.

Згадуючи страждання блокадного Ленінграда, Патріарх створює паралель між тодішніми подіями та нинішньою війною, намагаючись викликати співчуття. Проте, ця паралель є штучною та маніпулятивною. Блокада Ленінграда була результатом агресії нацистської Німеччини, тоді як нинішня війна розпочата Росією. Порівнювати жертв двох абсолютно різних за своїми причинами та характером конфліктів – це цинічне спотворення історичної реальності.

Засудження «духів злоби піднебесних», що діють через тих, хто «продає свою совість», звучить як абсурдна іронія, враховуючи те, що сам Кирил благословляє війну та не засуджує жорстокість російської армії. Його заклики до миру є порожніми словами, поки він не засудить агресію Росії та не закличе до виведення військ з території України.

Таким чином, виступ патріарха Кирила демонструє глибоке лицемірство та цинічне використання релігійної риторики для виправдання військової агресії та приховування відповідальності за страждання українського народу. Його слова, наповнені пафосними фразами про єдність та співчуття, є лише прикриттям для підтримки режиму, відповідального за війну та руйнування.