Церква Путіна не є суб'єктом свободи віросповідання, - естонський політик

Розрив підпорядкованості Московському патріархату не порушує суті свободи віросповідання, на думку члена правління Партії зелених Марка Каазіка. Свобода віросповідання поширюється на практику віри, але в організації - лише тією мірою, як і вони необхідні цієї практики. Підпорядкування релігійному лідеру, пов'язаному з агресором, не є такою необхідністю

Антихристиянські дії Московського патріархату, який виправдовує масові вбивства та благословляє їх виконавців, зустріли в Україні чітку і негайну відповідь: будь-які зв'язки з Московським патріархатом були заборонені, а в парафіях залишилася можливість або змінити підпорядкування, або припинити існування. З ідеологічним інструментом ворога інакше вчинити не можна, пише член правління Партії зелених Марко Каазік. Про це повідомляє естонський портал «Postimees».

Політик зауважує, що «в Естонії закриття цього путінського каналу впливу йде насилу і відкладається. Навколо канонічного права, тобто внутрішнього устрою церкви, точаться дивні дискусії, які несподівано стали аргументом при ухваленні законодавчих рішень в Естонії. Ми повинні зайняти більш рішучу позицію та розуміти, що загроза впливу в Естонії та в іншій вільній Європі анітрохи не менша, ніж в Україні».

Каазік вважає, що ЕПЦ МП маніпулює посиланням на європейську практику захисту прав людини, не помічаючи, що її центр управління розповсюджує ідеологію, яка становить загрозу національній безпеці, суспільному порядку, здоров’ю і життю дітей.

«Естонська православна церква Московського патріархату посилається на Європейську хартію прав людини та Конституцію Естонії, яка допускає обмеження свободи віросповідання лише для захисту громадського порядку, здоров'я чи моральності, але не державної безпеки. Це не випадкове формулювання, оскільки поняття «державна безпека» є досить розмитим і може стати виправданням для зловживань з боку політиків з авторитарними нахилами. Однак підпорядкування розповсюджувачу агресивної ідеології становить загрозу як суспільному порядку, так і здоров'ю та життю людей».

На його думку, «розрив підпорядкованості Московському патріархату не порушує суті свободи віросповідання. Стаття 40 Конституції свідчить, що «кожен має свободу совісті, віросповідання та переконань» та «право сповідувати релігію як індивідуально, так і спільно з іншими, публічно чи приватно». У цьому немає підстав для захисту релігійних організацій ширше, ніж інших громадянських об'єднань. Свобода поширюється на практику віри, але в організації - лише тією мірою, як і вони необхідні цієї практики. Підпорядкування релігійному лідеру, пов'язаному з агресором, не є такою необхідністю.

Церква, заснована лише на організації, канонічному праві та догмах, – це порожня оболонка, а не носій живої віри. Коли немає поваги до духовності та особистого релігійного досвіду кожного віруючого, моральний компас неминуче ламається. Що стосується Московського патріархату це сталося у крайній формі, але загроза «спустошення» стосується багатьох релігійних об'єднань, зокрема які у Естонії. Іноді це спустошення виражається буквально - скорочення числа парафіян. Проте Московський патріархат встиг «зачарувати» значну кількість віруючих чином «місії» російського народу, який виправдовує нескінченне насильство проти інших».