Епископы "Нового поколения" провели в Минюсте служение исцеления

Мови нема. Ви не їсте капусту, не читатєте акафісти і не ходите на етнофілетичні святоросійські політмасовки. Ви не називаєте спільноту, неспроможну до захисту православної віри - "Церквою". Ви не йдете на раду нечестивих, і на путь грішників не стаєте, і на зборищі губителів не сидите. І ще може такі люди є в різних кількостях. Але і ви, і ті люди в різних кількостях не маєте права нечестивих і грішників вишукувати, судити. А якщо і найдете і почнете їх «виховувати» - результат нульовий і поведінка ваша нераціональна. Можете навіть спровокувати мордобій. До віри з любого стану, чи з варварства-поганства чи з єресі не приходять раціональним шляхом, вихованням від доброзичливців чи сусідів. Тільки сам на Сам з Богом, тільки у вірі. А вже те, чи правильна твоя віра – побачиш по результатах. По результатах побачиш і те, чи розійшлася істина з традицією чи ні і гарантій в земному житті немає ні в кого. Хіба що у святих.

Релігійні структури не реформуються "заради добра і людяності" – оце гарно. Тобто, скажемо так, треба розрізняти існування структури і існування її елементів і розуміти що структура не є механічна сума елементів. Поняття добра і людяності існує тільки на рівні елементів і таких цілей, які існують на рівні елементів, структура мати не може. Інакше це не структура. Ми не можемо сказати що структура добра і людяна чи недобра і нелюдяна тому що це є винятково тільки людські поняття і їх можна застосувати винятково тільки до людини і то тільки на її вищій, позатваринній, позафізіологічній стадії. На самому рівні структури її цілями є безперервне відтворення границі структури з навколишнім середовищем, підтримання різниці структури і навколишнього середовища, реагування на різні виклики навколишнього середовища, які можуть її зруйнувати. Лаконічно це звучить так – структура це її границі. А уже самі границі структура-християнство, з допомогою комплексу священних текстів і літургійної практики творить шляхом безперервного «виробництва» особливих людей, людей з особливими структурами свідомості – віруючих. І саме до цих структур свідомості відносяться поняття добра і людяності. Любі зміни, що проходять з цими особливими людьми, з цими структурами свідомості, які руйнують віру, з часом руйнують і нищать границі структури-релігії. І тут треба пробувати зрозуміти – як здавалось би при нищівній секуляризації, при відділенні сучасної структури суспільства від структури християнства, цій структурі суспільства вдається зберегти добро і людяність. Очевидно відділена структура суспільства зуміла перейняти, унаслідувати механізми відтворення людей з такою свідомістю і це відтворення якось їй вдається без участі структури-релігії. Як задовго і успішно – незрозуміло.

Це важко зрозуміти. Ну як, скажімо, Церква не може бути доброю і людяною? Тут треба розуміти, що як структура, яка забезпечує посередництво і спілкування особистості з Богом, як структура, яка творить добро і людяність – Вона не може бути ні людською особистістю ні Богом, до Неї як до посередника не застосовуються ні людські ні божі поняття і найкраще б було взагалі не перейматись ЇЇ існуванням а просто зберігати ЇЇ.  Вірити.

Або ще простіше – те що творить людину, людиною описатися не може. Це як мовою пробувати описати домовний стан людини.