За часів радянської влади у цьому храмі у вівтарі облаштували туалет, а в самій будівлі облаштували завод. Це був один із найбільших католицьких храмів на Поділлі і, можливо, найвищий: висота костелу разом із баштами сягала 60-ти метрів.

Католицький храм у Тиврові створений в середині XVI століття – тоді це був невеличкий дерев’яний костел. А в 1760-му році збудували муровані костел і монастир коштом тодішнього власника містечка, поміщика Міхала Яна Калитинського. У 1833 році монастир при Костелі належав чернечому ордену домініканців, але у 1833-му році його закрили. З моменту відновлення – на початку 1990-х років – монастирем опікуються брати ордену Місіонерів облатів Непорочної Марії.

Відбудовувати монастир почали у 1991 році, коли приміщення повернули католицькій громаді. Тож сьогодні вже помітно значний результат відбудови святині, який відбувається за рахунок католицької церкви, пожертв громади, а також меценатів.

Нині у монастирі облаштовано молитовну залу, келії ченців, гостьові кімнати молодіжного центру, трапезну та ігрові зони для дітей. Крім, того у монастиря є власне підземелля, де розміщено котельню та навчальні класи.

Потроху у Тиврові відбудовують і сам костел, з якого досхочу познущалися прибічники тоталітарного режиму. Так, у 1960-х тут з’явився завод пластмасових виробів, а прилеглий монастир пристосували під багатоквартирний будинок. Після повернення костелу у 1991 році, священики застали тут шокуючу картину – будівлю перетворили на руїну і смітник, а у вівтарі зробили туалет.

Аналогів храму немає ані в Україні, ані на просторах усього колишнього радянського табору, стверджує священослужитель Адріан Котлярські, молодий монах монастиря, який приїхав до Тиврова з Польщі у складі місії братів ордену Місіонерів облатів Непорочної Марії. "На першому поверсі буде музей жертв репресій тоталітарного режиму відносно релігії. Там будуть представлені речі, пов’язані з тими подіями, історичні матеріали, фотографії, – зауважує місіонер. – Зокрема, в експозиції будуть і ті нечисленні предмети оздоблення нашого костелу, які вціліли. Наприклад, рештки історичної ліпнини, які ми зібрали під час реконструкції. А поверхом нижче, у підвалі під вівтарем, де раніше розміщувався склеп монастиря, будуть мощі святих католицької церкви.

У первозданному вигляді відновити костел не вдасться – якщо демонтувати нинішні перекриття, що утворили три поверхи, стіни можуть не витримати навантаження. За сучасним проектом знайшли компроміс – на кожному поверсі костелу буде більша чи менша молитовна зала.

Вже сьогодні тут діє молодіжний центр, куди приїздять діти та молодь з різних областей країни. Зі слів служителя, у майбутньому це буде не тільки католицький, а саме християнський центр.

"Ми усі християни, як католики, так і православні. У нас і зараз склались хороші відносини із священиками православної церкви Київського патріархату. Ми часто зустрічаємось, товаришуємо. А от представники Московського патріархату, чий храм зовсім поруч, чомусь на контакт йти не хочуть", – каже Адріан Котлярські.

Теги: