В УГКЦ вважають, що мають більше підстав для приватизації Почаївської лаври, ніж православні

Колишній глава українських греко-католиків блаженніший Любомир (Гузар) виступає проти передачі Почаївської та Києво-Печерської лавр одній із конфесій. А греко-католицькі монахи Чину святого Василія Великого стверджують, що у них є набагато більше підстав претендувати на ту ж Почаївську лавру, аніж у православних ченців з Московського Патріархату.

«Такі місця, як лавра – Київська чи Почаївська – повинні бути відкриті для всіх християн… Не можна приписувати їх комусь, передавати комусь, приватизувати. Казати, що це належить якійсь одній конфесії. Це належить українському народу, українській Церкві, навіть, якщо ми, на жаль, поділені. Але, можливо, ми там знову поєдналися б, стоячи один біля одного», – цитує кардинала Любомира кореспондент Тижня.

«Як будемо робити кожен своє невеличке подвір’ячко, то ніколи не знайдемо одне одного. Навіть якщо тимчасово ми інакше думаємо та інакше ставимося одне до одного - за своєю суттю ми є християни», – додав він.

«Треба зберегти національні святині, вони належать цілому народу і не залежить, хто ними буде займатися, їх доглядати чи підмітати подвір’я. Важливо, щоб кожен українець, віруючий християнин, спадкоємець київського християнства, мав вільний доступ, щоб не було якоїсь приватизації чи вилучення», – вважає архиєпископ.

Між тим греко-католицькі монахи Чину святого Василія Великого висловлюють невдоволення з приводу можливої приватизації Почаївської лаври Українською Православною Церквою (Московського Патріархату). Зареєстрований у парламенті законопроект №9690 депутата-регіонала Василя Горбаля, який передбачає передачу УПЦ (МП) таких святинь як Києво-Печерська та Почаївська лаври, вони називають провокативним і стверджують, що у них є набагато більше підстав претендувати на ту ж Почаївську лавру, аніж у православних ченців з Московського Патріархату.

«Практично усі споруди у лаврі зведені, коли у ній урядували отці-василіани. Знаменитий Успенський собор, скажімо, побудували на пожертви Миколи Потоцького, а розмалював храм Лука Долинський», -цитує РІСУ о. Івана (Майковича), багаторічного ігумена Бучацького василіанського монастиря Чесного Хреста, що на Тернопільшині.

Почаївська лавра в лоні УГКЦ перебувала понад століття. Уніати облаштували тут друкарню, яка упродовж сто років видала 200-300 найменувань книг, та заснували школу, де могли навчатися сільські діти. У ХІХ столітті російська влада відібрала лавру у греко-католиків, звинувативши їх у антицарських виступах.

«Василіан з монастиря у 1832 році попросту вивезли, а у їхні келії заселили православних ченців», - каже о. Іван (Майкович).

За словами священика, їхнє згромадження після виходу УГКЦ з підпілля пробувало повернути Почаївську лавру.

«У 1991 році монастир міг перейти у лоно УГКЦ, однак цим шансом не скористалися. Одразу після серпневого путчу ГКЧП православні монахи готувалися покинути лавру і виїхати в Росію. Вони розуміли, що Україна стане вільною державою і їм тут буде незатишно», - зазначив він.

Священик-василіанин підкреслив, що греко-католики ніколи не відмовлялися від святині, неодноразово зверталися до влади з проханням про повернення. У цьому їх підтримували громадські організації, наукові та культурні діячі Тернопілля.

«Лавру нам не повернули, бо тут йдеться не так про відновлення законності, справедливість, як про політику. Ми ж намагаємося добитися правди законним шляхом. Не закликаємо козаків, щоб відбити храм. Хочемо перед людьми і світом заявити, що ця святиня належала нам», - зауважив він.

О. Іван (Майкович) каже, що нині василіани у Почаївській лаврі є персонами нон ґрата. Помолитися в церкві, а то й просто пройтися біля споруд вони можуть лише, одягнувши світський одяг. «З ними важко вести діалог. Ченці Почаївської лаври неприязно ставляться до «уніатів» , «розкольників», та й загалом до всього українського. Але Ісус навчає нас любити усіх, навіть ворогів і благословляти тих, що тебе проклинає», - говорить священик.