Найбільшою паломницькою ходою в Україні визнана проща до Гошівського монастиря УГКЦ

Представники Книги рекордів Гіннеса України зафіксували своєрідний рекорд — 15 тис. вірян взяли участь у паломництві до Гошівського монастия на Івано-Франківщині. Про прощу, яка відбулась 20 травня розповіли у репортажі кореспонденти Газети.ua.

Представники Книги рекордів Гіннеса України зафіксували своєрідний рекорд — 15 тис. вірян взяли участь у паломництві до Гошівського монастия на Івано-Франківщині. Про прощу, яка відбулась 20 травня розповіли у репортажі кореспонденти Газети.ua.

У неділю, 20 травня, о п'ятій ранку понад 10 тис. людей збираються у Кафедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці у місті Стрий на Львівщині. Більшість — у вишиванках. Священик править 15-хвилинний молебень. З нього починається 20-та проща до монастиря в село Гошів Долинського району на Івано-Франківщині. Ітимуть 30 км.

Гошівський монастир — греко-католицький монастир Чину св. Василія Великого у селі Гошеві Долинського району на Івано-Франківщині. Вважається однією із найвеличніших релігійних та історико-архітектурних святинь Західної України. Його щорічно відвідує кілька мільйонів прочан з різних країн Європи.

Люди шикуються в колону, розтягуються дорогою на 3 км. Двоє дівчат та пара монахів несуть попереду дві ікони Божої Матері. Волонтери громадської організації "Українська молодь — Христові" по один бік шеренги натягують 2-кілометрову синю стрічку. До колони приєднуються літні люди.

— Вік уже не той, — призупиняється відпочити жителька села Сокільники піді Львовом 56-річна Дарія Стельмах. Вона у вишиванці та чорній прямій спідниці. На шиї зав'язана біла хустка. — Добре, що молодь іде. Їх цього року більше, ніж будь-коли. Але шкода, шо не всі у вишиванках. Во подивіться — руки-животи пооголювали. Гріх так іти до церкви.

— Ой, не кажіть, — говорить 84-річна Розалія Михайлівна. — Пару років тому всю дорогу церковних пісень співали. А тепер ідуть, хіхочуть. На кожному кроці спиняються — то пити хочуть, то їсти. Курять по дорозі. Бога треба приймати натщесерце. От я вчора ще як поїла, помолилася перед сном — і всьо.

Розалія Михайлівна приєдналася до колони в місті Моршин, за 20 км до Гошева.

— Перший раз у Гошів попала ще за радянщини, — продовжує. — Там руїна повна була. Рішила поставити свічку, якусь тяжість на серці мала. Вертаюся назад і розумію, що спізнююся до школи на урок. Учителькою української мови робила. Все, думаю, виженуть. І тут чудо — над'їжджає машина, спиняється. Рівно із дзвінком забігаю в школу. Нічого мені за то не було. Матір Божа мене завжди охороняє.

Дорогою до прочан постійно приєднуються жителі придорожніх сіл. Ближче до Гошева колона розтягується на 7 км. Багато людей ідуть босоніж.

Піднімаються стежкою до монастиря й церкви. На горі між деревами за 100 м один від одного розташовані 3-метрові дерев'яні хрести. Зупиняються біля кожного, цілують підніжжя. У храмі починається архієрейська літургія. Священики сповідають на подвір'ї, сидячи в кріслах.

При вході до монастиря тим, хто у вишиванці, дають по образку. Так представники Книги рекордів Гіннеса України підраховують кількість людей, які прийшли у вишитих сорочках. Фіксують рекорд — 15 тис.

— Для мене це повернення на 21 рік назад, коли організація "Українська молодь — Христові" розпочала влаштовувати піші прощі сюди, — говорить 48-річний Олег Канівець, один із організаторів цьогорічної ювілейної і рекордної прощі у вишиванках. Він член політради партії "Громадянська  позиція", голова благодійного фонду "Добре серце". — Щороку все більше і більше молоді горнеться до Бога. Я сам із сім'єю пройшов увесь шлях без зупинки. По дорозі пили тільки воду. Що я зараз відчуваю? Велику радість на душі.