У Жовкві церковники і музейники порозумілися щодо дерев’яної церкви

Дуже часто церкви-пам’ятки, що передаються у власність релігійним громадам, зазнають ушкоджень з боку парафій – внаслідок непрофесійної реставрації чи ремонту. У Жовкві маємо інший приклад – дерев’яна церква XVIII ст. є водночас і діючою, і під опікою музею, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на ЗІК.

Дуже часто церкви-пам’ятки, що передаються у власність релігійним громадам, зазнають ушкоджень з боку парафій – внаслідок непрофесійної реставрації чи ремонту. У Жовкві на Львівщині інший приклад – дерев’яна церква XVIII ст. є водночас і діючою, і під опікою музею, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на ЗІК.

Про це у відповідь на запитання журналістів розповів директор Жовківського історико-культурного заповідника Володимир Герич. Спочатку він зазначив, що церква є у власності держави, але нею послуговується греко-католицька релігійна громада.

Водночас директор заповідника додав: «Церква у доброму стані, тому що вона весь час перебувала під опікою держави та залишається державною власністю. Там, де церкви в руках парафій, часто буває, що люди хочуть як ліпше, але псують».

Щоб не виникало конфліктів з церковниками щодо догляду за спорудою, музейники у Жовкві склали детальну угоду та охоронний договір. Герич каже: «Священик і керівники парафій знають, що вони можуть робити, а чого не можуть». Також на території церкви є постійно хтось від музею і, коли виникають якісь проблеми, то їх намагаються вирішувати разом.

З останніх клопотів: що робити зі свічками? Їх використання необхідне під час ритуалів, але водночас суперечить правилам пожежної безпеки у дерев’яному храмі. То зараз роздумують, як їх палити, які саме і за яких умов.

Тим часом, у Польщі не кожного разу на місцях підписуються якісь локальні жорсткі угоди, але саме законодавство у сфері охорони пам’яток є таким. Про це розповів віце-директор національного інституту спадщини Маріус Чуба з Варшави. Він зазначив, що у Польщі більше проблем не з тими церквами, якими опікуються парафії, але з тими, які залишилися без господаря після Другої світової війни. Щодо церковників, то порушення з їх боку були, але на них одразу була відповідна реакція.

Маріус Чуба: «Система правова є на стільки зрозумілою і жорсткою, що будь-яке порушення в сфері охорони культурної спадщини зразу провокує серйозні наслідки для порушників. Якщо є порушення на пам’ятках, то негайно реагує служба охорони культурної спадщини. Вони мають достатньо інструментів, щоби виправляти ситуацію чи зупиняти кого потрібно. Друге – випадків порушення пам’яткоохоронного законодавства стає чимраз менше. Напевно, у зв’язку з тим, що змінюється свідомість парафіян, місцевих громад. Люди, здається, починають розуміти, яка цінність знаходиться у їх розпорядженні. І у багатьох випадках самі запобігають пошкодженням».