Religion.in.ua > Україна > Священик УГКЦ написав книгу "За що ми любимо Бандеру"

Священик УГКЦ написав книгу "За що ми любимо Бандеру"


22 01 2013

У грудні в малій сесійній залі міськради Львова відбулася презентація книги священика УГКЦ Ігоря Царя "За що ми любимо Бандеру". Зустріч розпочали зі спільної молитви, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Gazeta.ua

Священик УГКЦ написав книгу "За що ми любимо Бандеру"У грудні в малій сесійній залі міськради Львова відбулася презентація книги священика УГКЦ Ігоря Царя "За що ми любимо Бандеру". Зустріч розпочали зі спільної молитви, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Gazeta.ua

"В армії я служив далеко в Росії, - розповідає священик. – Нас було 1000 чоловік. Навколо десятки кілометрів лісів і все. Ніяких сіл і поселень. Із тисячі 600 були такими, що відсиділи у тюрмі від 3 до 8 років. Це були жорстокі умови. Люди багато пили. За рік загинуло 70 солдатів. Там я підіймав руки до гори й говорив: "Дякую тобі Боже, що я вмію битися".

"Якось до мене підійшли 2 страшних злодія конокради, - каже о. Ігор, - й запитали, чи я зі Львова й чи бандерівець. На ствердну відповідь запитали, чим же я відрізняюся від простих людей і хто такі бандерівці. Пояснив їм, що це люди, які борються за свою країну, за своїх рідних, за своє щастя. І у них не було жодних претензій до мене. А я завжди намагався захищати слабших, адже байдужість – то один з найбільших гріхів".


Книжка описує моральність життя Степана Бандери.

"Про Бандеру є багато книг, товстих, - казав. – Я ж не прагнув написати наукову працю. Я ставив собі за завдання написати книгу про інші аспекти. Мене цікавила духовність, релігійність та моральність Бандери. Ви знаєте, що його батько був священиком. А сам Степан за усе життя не випив ні граму алкоголю й не пробував тютюну. І своє весілля він святкував тверезо, бо розумів, що є прикладом для інших".

Священик пояснює, що для Бандери гроші не були важливі.

"Коли він сидів у тюрмі в Німеччині йому пропонували скасувати "Акт проголошення незалежності України", - розповів отець. - За це його могли звільнити, але він не погоджувався. В 1944 році його випустили. Німецький уряд пропонував йому компенсацію за незаконне утримання під вартою. Та він відмовився. Він сказав: "Я сидів не заради грошей, а за ідею". Отакі були у нього переконання. Він розумів, що гроші – то марнота. Сьогодні вони є, а завтра їх немає. Й ті, хто їх тут має багато не заберуть їх із собою на той світ. Й за це ми його любимо".






Повернутися назад