Депутати та єпархія УГКЦ мiркують, чи не виселити їм музей Пінзеля з костелу

Єдиний у світі Музеї Пінзеля розташовано у львівській церкві Непорочного зачаття (львів’яни називають її костелом кларисок), що на площі Митній. Львівські владці не раз обіцяли відремонтувати приміщення. Минув майже рік після тріумфу Пінзеля у Луврі, а дах костелу досі не залатали. Більш того, окремі депутати міської ради пропонують виселити музей і перетворити костел на центр медичного капеланства УГКЦ, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Україну молоду.

Єдиний у світі Музеї Пінзеля розташовано у львівській церкві Непорочного зачаття (львів’яни називають її костелом кларисок), що на площі Митній. Львівські владці не раз обіцяли відремонтувати приміщення. Минув майже рік після тріумфу Пінзеля у Луврі, а дах костелу досі не залатали. Більш того, окремі депутати міської ради пропонують виселити музей і перетворити костел на центр медичного капеланства УГКЦ, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Україну молоду.

Таку ідею висловив депутат міської ради Андрій Мочарський. «Сьогодні понад 30 священнослужителів несуть слово віри у міських, обласних чи відомчих медзакладах Львова, але досі немає централізованого місця для медичних капеланів», — каже він. Депутатський запит iз пропозицією перетворити на такий центр саме церкву Непорочного зачаття, Мочарський уже надіслав меру міста Андрію Садовому. А безцінні роботи Йоганна Пінзеля пропонують перенести в якесь інше, «гідне місце», вважає депутат, але не вказує, куди саме.

В Українській Греко–Католицькій Церкві ідею центру капеланства виношують уже сім років. «Ми розглядали й інші храми у Львові, але більшість iз них парафіяльні, з уже сформованою громадою, конкретним священиком», — так пояснює причину того, що вибрали саме костел кларисок, священик Володимир Мощич, голова Комісії у справах душпастирства Львівської архієпархії УГКЦ. Крім того, переконує він, тут можна буде надати притулок капелі незрячих, а також провадити службу Божу для людей з вадами слуху, адже вони зараз не мають свого храму, а УГКЦ має кілька священиків, які знають мову жестів. Отець Володимир запевняє, що церква не збирається витісняти Музей Пінзеля з костелу, «будемо співіснувати».

Таку можливість цілковито заперечує Лариса Возницька–Разікова, генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького. Саме батько пані Лариси відкрив світу Йоганна Пінзеля. «У музеї та церкві є свої, абсолютно різні правила, — пояснює вона. — Як проводити екскурсії, якщо в костелі будуть правити служби Божі? — Як забезпечити охорону, якщо в церковні свята храм повинен бути відкритим? Годі говорити про такі елементарі речі, як паління свічок. Це категорично заборонено! Кіптява осідає і на скульптурі, і на фресці».

У радянські часи, розповідає директор музею, коли було важко відкрити музей сакрального мистецтва, тим більше в церкві, Борису Григоровичу Возницькому це вдалося. «Важливо, щоб Музей Пінзеля був саме у костелі, тому що скульптор створював свої роботи для костелів. Тільки у відповідному інтер’єрі, разом iз розписами, ці роботи виглядають якнайкраще, — переконує Лариса Возницька–Разікова. — Розписи, до речі, дуже цінні, адже це робота Строїнського — живописця XVIII століття. Усе це повинно експонуватися в ансамблі». Пані Лариса пригадує, що ще за життя Бориса Возницького до нього підходили представники різних конфесій і просили віддати їм костел кларисок. «А він відповідав, що таке можливо лише тоді, коли буде побудований новий сучасний музей з відповідним кліматичним режимом, обладнанням для експозиції, з високими стелями, адже скульптури треба піднімати, бо вівтарі, для яких їх створював майстер, розташовувались високо».

Возницька–Разікова не вірить запевненням церкви, яка обіцяє допомогти з реставрацією приміщення. «Маємо гіркий досвід у Підгірцях, — каже науковець. — Там є костел, що разом із замком входить в архітектураний комплекс. Спочатку в костелі проводили службу догналівці. Громада встановила в костелі вікна та комунікації. Коли ж вдалося домовитись, аби конфесія звільнила костел, то догналівці забрали iз собою і ті вікна, і комунанікації. Тепер там служить інша громада, греко–католицька. Ще на початку літа, коли парафія тільки переїхала у костел, обіцяли зробити ремонт. Проте вже осінь, а крім вікон, нічого не зроблено, бо немає грошей. Я впевнена, що медичне капеланство коштів також не матиме».

Стало відомо, що інститут «Укрзахідпроектреставрація» вже передав усі необхідні документи та експертні висновки і в міську раду, яка мала б відремонтувати дах, і відповідному управлінню в обладміністрації, в якому на ремонт фасаду та дзвіниці заплановано 8 мільйонів гривень.