Націоналісти піддали критиці УПЦ (МП) і УГКЦ за недостатню українськість
16 07 2014
Круглий стіл «Церкви в умовах революції», що відбувся 26 червня в редакції «Галицької Зорі» (Дрогобич, Львівська область) під патронатом народного депутата України від Дрогобиччини Романа Ілика, зібрав представників Центру ім. Дмитра Донцова і дрогобицької філії Українського Богословського Наукового Товариства. Участь в акції взяли священик УГКЦ протоєрей Іван Гаваньо та політолог Олег Баган, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Dontsov-nic.org.ua.
Олег Баган відзначив позитивну роль Церков у бурхливих політичних подіях останніх місяців, особливо УГКЦ та УПЦ КП, як активних духовних та інтелектуальних учасників подій, примирювачів ворогуючих сторін. Політолог зазначив, що дещо осторонь виявилася УПЦ (МП), оскільки ця Церква так чи інакше поширює у найрізноманітніших формах духовні, моральні, конфесійні, культурні і навіть політичні впливи Росії в Україні, і фактично "є інородним тілом в Україні".
На думку Олега Багана, перед усіма українськими Церквами стоять три великі виклики, від адекватної відповіді на які залежить успіх кожної з Церков. Перше – це навчитися взаємодіяти із суспільством на громадянському рівні, відповідати його уявленням про моральну, ідейну та духовну місію церковника, знайти відповідні форми впливу на суспільство і передусім через увиразнення ролі конкретного священика. Друге – підготувати належну кількість якісних богословів, які б могли на рівні сучасних ідей, теорій, культурних уявлень вести духовний діалог із суспільством. Третє – кожна Церква повинна розвивати свою інформаційну політику, яка мала б відповідати сучасним запитам суспільства, тобто вона мала б бути мобільною, вишукано-нестереотипною і водночас сповненою актуальними проблемами та ідеями, в яких би суспільство знаходило розумінні найскладніших своїх питань.
Протоєрей Іван Гаваньо, у свою чергу, виділив три глобальні проблеми, які виникли перед українською нацією після зимової революції: це незавершена боротьба проти "внутрішньої окупації"; це добре підготовлена зовнішня агресія з боку Росії, яка має стратегічно-деструктивні, розраховані на десятиліття завдання; це інформаційна війна, метою якої є максимальна дезорієнтація українців. Протоєрей заявив, що РПЦ бачить у подіях в Україні тільки "громадянський конфлікт" і ніяк не бачить зовнішнього збройного втручання, і навіть зневажливо дивиться на позицію українських Церков.
Священик погодився з Олегом Баганом, що революція змусила УПЦ (МП) до виявів патріотизму, принаймні на зовнішньому рівні. Однак вона і далі продовжує проросійську риторику. В цьому контексті учасники круглого столу згадали, зокрема, звільнення з посади ректора Ужгородської богословської академії УПЦ (МП) архімандрита Віктора (Бедя) – найактивнішого прихильника ідеї об’єднання православних Церков. Попри все, в самому середовищі УПЦ (МП) учасники круглого столу відмічають зростання ідеї автокефалії, визрівання настроїв національної самобутності Церкви.
Також було зазначено, що з боку УГКЦ було багато новаторських і різноспрямованих дій і форм впливу на громадянство, однак при цьому не було "поглиблення ідеології проповіді". Олег Баган наголосив на проблемі повернення до традицій УГКЦ, які виформувалися у 1920-1930-і рр., коли Церква тонко відчувала запити українського суспільства, мала чітку національну платформу, потужно впливала на національну культуру й інтелектуальне життя Західної України, була включена в інформаційні потоки. Натомість зараз в середовищі УГКЦ "немає справжнього зацікавлення цим періодом", а на перший план "виходять фігури, які відверто декларують свій лібералізм, свою антитрадиційну налаштованість". Як приклад був названий єпископ Борис Ґудзяк, який "проповідує ліберальні цінності, послідовно бореться з усім національним, з’являється у компанії з відвертими лібералами-циніками, які відкрито воюють з національною ідеологією в суспільстві і його культурі..."
Зі свого боку, протоієрей Іван Гаваньо пояснив це явище загальним "хаосом вартощів, який стимулює ліберальне суспільство, що опанувало й Україну", і назвав позицію єпископа Бориса Ґудзяка "підміною духовної місії моралізаторством". Водночас він зауважив, що великою мірою "церковний фронт", який формується в Україні, має змінити країну в майбутньому.
Учасники круглого столу зазначали, що українським Церквам бракує усвідомлення національної ідеї, розуміння українських національних інтересів, тоді як голос Церков, на їхню думку, має чіткіше аналізувати політичні події з позицій богослов’я.
Фото Facebook
Повернутися назад