Religion.in.ua > Версія для друку > Українці взяли участь у 30-й Міжнародній конференції головних військових капеланів, яка відбулася у Польщі

«Душпастирська опіка військовослужбовців: Поміж славою минулого та викликами майбутнього» — такою була тема 30-ї Міжнародної конференції головних військових капеланів. Конференція зібрала понад 200 керівників капеланських служб із понад 30 країн світу. Католики, православні, протестанти, юдеї та мусульмани ділилися власним досвідом, аналізували виклики безпеці в сучасному світі, молилися за своїх побратимів. Серед учасників були й представники України.

Ділячись своїми враженнями та підсумками конференції капеланів, заступник керівника Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ о. Андрій Зелінський виокремив доповідь генерал-лейтенанта Stephen M. Twitty, заступника командувача американських військ у Європі:

«Коли промовляє бойовий командир, його чуєш і розумієш одразу, і одразу ж довіряєш кожному слову. Нічого зайвого, все по-справжньому. Не знаю, чи кожен з 200 головних капеланів із понад 30 країн світу відчував сьогодні те, що відчував я, коли виступав генерал-лейтенант Stephen M. Twitty, заступник командувача американських військ у Європі. 55 років життя, 34 роки на військовій службі, 6 років у зоні бойових дій. Це була найкраща промова на 30-їй Міжнародній конференції головних військових капеланів... Наші генерали поки, на жаль, говорять не духом, а матом і примітивним діалектом сухої бюрократії. Не всі, правда. А командира має бути чутно не лише вухом, а й серцем. Справжність легко знаходить справжні слова, яким не можеш не довіряти. Генерал говорив про капеланів. З якими йому, як командиру, довелось прослужити на всіх можливих щаблях військової кар’єри, починаючи з командира взводу. Він, здається, точно знає, хто такий капелан. І тільки справжній досвідчений бойовий командир міг сказати так: «Ми живемо в надзвичайно складний час. Завдання капелана в такому світі — бути моральним компасом. Світ потребує вас! А далі — три важливі речі про його власне розуміння ролі капелана:

Lead from behind! (Провадьте з тилу!) Місце капелана — поруч із командиром, у нього за спиною. (Поміж командиром і капеланом — ЖОДНИХ ЗАМПОЛІТІВ!) На вершині самотньо, тому командир потребує людини, якій довіряє і перед якою може бути просто людиною, бути слабким. Командир потребує когось, з ким можна коротко помолитися за зачиненими дверима. Щодня. У кожного командира священна місія — давати накази, які впливають на життя підлеглих. Тому йому дуже потрібен хтось, кому він довіряє настільки, що дозволяє сказати собі: «Ти зробив дурницю!» Хтось, хто живучи серед солдатів, добре відчуває атмосферу та розуміє динаміки в підрозділі. Ви втрачаєте свою роль як капелана, якщо у вас немає довіри командира, яка б дозволила вам стати перед ним і сказати: «Проблема не в підрозділі, проблема в тобі!»

Your office is where your soldiers are! (Ваш офіс там, де ваші солдати!) На війну потрапляють з різних середовищ. Ми всі різні та своєрідні: хтось чорний, хтось білий, хтось рудий, хтось із бідної сім’ї, хтось із заможної, хтось жив без сім’ї. Завдання капелана — турбота про кожного. Для вас вони рівні. Кожен солдат потребує, щоб ви в них не бачили того, що бачить решта світу!

You are a soldier and a warrior too! (Ви також — солдат і воїн!) Ваше завдання — боротися за психічне та духовне здоров’я свого підрозділу. Від нього залежить гідність і повага солдата на полі бою. Від нього залежать поразка і перемога підрозділу.

Іншими словами, бути військовим капеланом — це більше, аніж прочитати молитву. Для цього не потрібно ставати капеланом. Бути капеланом — це відповідальність за дух! Солдата, підрозділу, командира. І це потребує праці над собою і років навчання в школі життя!».

На заході також відбувалась виставка робіт волонтера-фотографа Дмитра Муравського «Жага до життя», який протягом п’яти останніх років фотографує війну та військовослужбовців на сході України.