Черговий номер журналу УГКЦ «Патріярхат» присвячений питанням єдності християн

Через надання томосу про автокефалію українському православ’ю слова «єдність» та «об’єднання» на рубежі 2018–2019 років стали ключовими в українському медіапросторі. Редакція журналу УГКЦ «Патріярхат» у першому номері видання за цей рік зібрала думки експертів з питань відкритості християн до єдності, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на сайт УГКЦ.

Зокрема, представники УГКЦ Анатолій Бабинський у статті «Вселенський момент в українському християнстві» представляє УГКЦ в діалозі Церков-сестер крізь призму творів о. Атанасія Великого, звертаючись також і до більш віддаленої історичної доби, й аналізуючи сьогоднішні можливості зближення християн в Україні. Продовжують тему єдності християн о. д-р Іван Дацько, який відкриває читачеві екуменічні старання митрополита Шептицького та патріарха Йосифа Сліпого: «Етнархи поневоленого народу і речники України» та о. Андрій Дудченко (Православна Церква України), який акцентує на єдності християн довкола євхаристії та літургії: «Порозуміння з тими, що шукають порозуміння».

Суголосним до статті о. Андрія Дудченка є матеріал о. д-ра Василя Рудейка «Паралельна літургія». Слово «літургія» у перекладі з грецької означає «спільна справа» або «народна справа». Зауважується, що багато речей під час богослужіння християни роблять зовсім не спільно, а паралельно – священик своє, а інші своє в той самий час. Чи можливо вийти з такої паралельності? Відповідь пропонується у номері.

Далі в номері – про єдність значно ширшу, ніж єдність в межах народу. «Чи «тільки для українців» Українська Греко-Католицька Церква? Звісно, ні, проте часом Апостольська Столиця робить суттєві помилки у назвах єпархій чи у листуванні з ієрархами, навіть у назві самої нашої Церкви натрапляємо на певний відгомін філетизму. Про що саме йдеться і що нам варто добре усвідомити, аби сповнити своє місійне покликання розповідає Паскаль Бастьєн у матеріалі «Філетизм у Католицькій Церкві: Чи настільки великим є велике завдання?»», – ставлять питання видавці журналу.

Друга частина статті «Дослухаючись до порухів свого серця: азійсько-американський перехід від «уніатизму» до «взірцевої меншини»» Джастіна Це продовжує аналізувати ті дари, які мають католики в східній традиції та можуть допомогти заглибитися у власну ідентичність: «…Входження до Київської Церкви спонукало мене не прийняти етнічне українство, а більше думати про те, як моє китайське виховання, мої знання кантонської та мандаринської сформували моє серце і його здатність відчувати надприродне».

«Структурний або системний гріх існує саме тому, що ті чи ті вади суспільства чинять тиск на кожного свого члена, який інакше цього гріха, найімовірніше, не допустився б». Чи замислюються християни над тим, що заручником гріха, якого вони навіть не помічають, можуть зробити на роботі? Священик Юрій Блажиєвський приглянувся до цієї проблеми, порівнюючи у матеріалі «Зміни структур гріха вимагають уяви» досвід розвинених країн і досвід України.

Наявність власної богословської традиції – одна з ознак патріархальної Церкви, але традиція є не тільки минулим, вона є його осмисленням і творенням сучасності, розповідає керівник наукових проектів УКУ Тарас Тимо в інтерв’ю «Патріярхату» «Богословські переклади в УГКЦ: що зроблено і куди йдемо».

«Кафедральна гора в Холмі. Між сучасністю, історією та археологією», – таку назву мала наукова конференція, яка відбулася наприкінці вересня 2018 року у польському місті Холм та підсумовувала результати досліджень на місці замку короля Данила та у підземеллях холмського собору, які ведуться українськими та польськими науковцями майже двадцять років. Про атмосферу співпраці та її перспективи розповідає диякон Петро Сивицький «Промінчик надії з Холма».