УГКЦ запровадила проект «Золотий вік священника» для 40-50-річних служителів, а також оновлені програми для семінарій і дружин священиків

Владика Богдан (Данило), єпарх Пармський та очільник Комісії у справах духовенства Української Греко-Католицької Церкви, поділився своїми коментарями щодо представлення звіту діяльності очолюваної ним Комісії перед владиками Постійного Синоду, які засідають впродовж 27–29 травня у Патріаршому домі у Львові, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на сайт УГКЦ.

«На цій зустрічі Постійного Синоду Комісія у справах духовенства мала нагоду представити звіт своєї діяльності за 2018-2019 роки, за цей період від травня до травня. Наша Комісія містить дві підкомісії: одна займається підготовкою та вишколом семінаристів, а інша – постійною формацією і супроводом священиків. Щодо семінарій, то одним із головних напрацювань було створення однієї оновленої катехитичної програми, яку буде введено чи навіть вже введено в усіх наших семінаріях, і в Україні, і поза її межами. Також ми опрацювали нову редакцію Напрямків виховання у семінаріях Української Греко-Католицької Церкви», – сказав владика Богдан.

«Щодо постійної формації ми маємо два цікавих проєкти, над якими працюємо. Одним із них є „Золотий вік священника“. Цей документ народився у Віденській архидієцезії. Отець Юрій Коласа, який є членом цієї підкомісії, переклав його на українську мову. Очевидно, цей документ спирається на реалії Австрії та порушує питання виходу священника з душпастирства на емеритуру. Ми ж створили для нього своєрідний Instrumentum laboris — таке окреме пояснення для священників України із запитаннями. До прикладу, для священників, яким виповнилося 40–50 років, ми пропонуємо поглянути на своє життя і подумати: як я дивлюся на отців, які відходять сьогодні, або як я буду дивитися на своє священство після активної душпастирської праці, чи я готовий віддати парафію. Часто ті священники, які незабаром будуть відходити, творили різні парафії, вони стали немовби їхньою дитиною, вони розпочинали з нуля. Чи вони є готовими переказати це комусь іншому, щоб він надалі управляв цим напрацюванням?», – пояснив очільник Комісії у справах духовенства УГКЦ.

«Також прагнемо глибше поглянути на Програму дружин священників і ділимо її на три частини: підготовка, яка часто твориться вже у семінаріях, перших п’ять років подружжя, так як і в молодих пар у житті нашої Церкви і громади. Священничі родини є специфічними через те, що вони наступного дня після свячень стають зразками християнської родини і немовби не мають права чи часу робити ті помилки, які кожна родина може зробити. Тому ми хочемо їм допомогти. І ще йдеться про родини, яким понад п’ять років», – сказав єпископ.

«Окрім цього, прагнемо донести інформацію до священників про формування священничих братств. Я думаю, настав той час відновити їх, адже це не є щось нове. У Галичині перед війною було Братство святого Павла, існувало Братство святого Андрея, про яке згадує патріарх Йосиф. Саме він у 1973 році відновлює це Братство, особливо для священників поза межами України. Очевидно, що сьогодні серце нашої Церкви знаходиться в Україні, і тому ми б хотіли відновити це Братство з можливістю участі і священників з України, і священників поза межами України, щоби вони ідеалами священства, місійності, милосердя, євангелізації, дружнього життя могли ділитися з іншими. Ми вже оформили Статут, а тепер хочемо донести цю інформацію до духовенства, представити для владик Києво-Галицького Верховного Архиєпископства, представити для координаторів, що зустрінуться восени, щоб вони просили своїх священників об’єднуватися. Нам варто бути разом, бо священник у своєму житті і служінні є унікальним і не раз чи наші радощі, пасторальні напрацювання, чи наші проблеми, турботи є спільними для нас. Таким чином, ми зможемо йти разом у тому супроводі священничого життя», – зазначив владика Богдан (Данило).