ПЦУ відкрила новий монастир на Івано-Франківщині
29 10 2021
У неділю, 24 жовтня, відбулося урочисте освячення новозбудованого Свято-Михайлівського монастиря, що на околиці села Підмихайля Новицької громади, Івано-Франківська область. Чин освячення здійснив митрополит Галицький Андрій, керуючий Івано-Франківською єпархією ПЦУ, Коломийський владика Павло та отець-декан Богдан Челядин, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на "Вікна".Зазначається, що тут б'є цілюще джерело святого Іоана. Святиню спорудили за кошти жертводавців і меценатів всього за 6 років.
Перша письмова згадка про Свято-Михайлівський чоловічий монастир датується 1421 роком. На монастирському подвір’ї монахи збудували будинок на 120 чоловік, у якому жили ченці та люди, які приїжджали на прощі. Мав монастир на той час і господарський будинок, де тримали овець і птицю, а також невеликий сад, пасіку. Ченці вирощували виноград та інші культури. Продукцію міняли на різні речі для церкви.
Святиня уціліла після двох серйозних нападів татарів і турків. Але пожежа 1582-го остаточно зруйнувала святиню. Нападники понищили його, позривали дорогоцінні речі. А коли вдосталь поглумилися над святинею, розклали всередині верхньої церкви вогнище. Відтак, жодної будівлі монастиря — не збереглося.
Упродовж 1605-1614 років монахи Свято-Михайлівського монастиря переховувалися у глибині густого лісу у Грабівці. Там вони збудували церкву й утворили невеличкий монастирець. У 1614 році святенники переселилися до Манявського скиту.
У листопаді 1999 року на горі, де колись була святиня, люди встановили пам’ятний хрест, у посвяченні якого взяли участь кілька тисяч прихожан. До 2000-річчя від народження Ісуса Христа у селі встановили монументальну споруду загальною висотою 16 метрів із 3,5-метровим розп’яттям. Люди згодом вирішили збудувати ще й капличку Святого Дмитрія Солунського та розпочати відродження монастиря.
Перша письмова згадка про Свято-Михайлівський чоловічий монастир датується 1421 роком. На монастирському подвір’ї монахи збудували будинок на 120 чоловік, у якому жили ченці та люди, які приїжджали на прощі. Мав монастир на той час і господарський будинок, де тримали овець і птицю, а також невеликий сад, пасіку. Ченці вирощували виноград та інші культури. Продукцію міняли на різні речі для церкви.
Святиня уціліла після двох серйозних нападів татарів і турків. Але пожежа 1582-го остаточно зруйнувала святиню. Нападники понищили його, позривали дорогоцінні речі. А коли вдосталь поглумилися над святинею, розклали всередині верхньої церкви вогнище. Відтак, жодної будівлі монастиря — не збереглося.
Упродовж 1605-1614 років монахи Свято-Михайлівського монастиря переховувалися у глибині густого лісу у Грабівці. Там вони збудували церкву й утворили невеличкий монастирець. У 1614 році святенники переселилися до Манявського скиту.
У листопаді 1999 року на горі, де колись була святиня, люди встановили пам’ятний хрест, у посвяченні якого взяли участь кілька тисяч прихожан. До 2000-річчя від народження Ісуса Христа у селі встановили монументальну споруду загальною висотою 16 метрів із 3,5-метровим розп’яттям. Люди згодом вирішили збудувати ще й капличку Святого Дмитрія Солунського та розпочати відродження монастиря.
Повернутися назад