Глава УГКЦ відкрив у Римі конференцію про Замойський собор Київської унійної митрополії

Глава Української Греко-Католицької Церкви верховний архієпископ Святослав літургією в соборі Святої Софії в Римі розпочав конференцію, присвячену Замойському соборові, яка проводиться 9-10 листопада у Папському східному інституті, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на сайт УГКЦ.

«Цією літургією, – сказав архиєрей, – ми розпочинаємо тут, у Римі, в соборі Святої Софії Премудрості Божої, певний простір наукової праці, слухання, а відтак якогось особистого досвіду і пережиття».

Замойський синод 1720 року, за його словами, є моментом соборування Церкви Христової, Церкви Київської. У сучасних обставинах Церква кличе всю Католицьку Церкву до синодального шляху.

Цей синод, на переконання глави УГКЦ, був таким моментом, коли всі відчували свою співвідповідальність за долю своєю Церкви-матері і зібралися разом.

У літургії в соборі Святої Софії в Римі учасники конференції особливо вознесли молитву за вічний упокій усіх учасників Замойського синоду. «Ми відчуваємо, що для того, щоб правильно зрозуміти думки, висловлювання, рішення соборових отців Замойського синоду, ми повинні побути трохи разом з ними. І ця Літургія є унікальним простором Небесного Царства, щоб зібратися разом слухати Бога, а відтак один одного», – сказав предстоятель УГКЦ.

Особливо глава Церкви згадав під час літургії у заупокійній молитві  професора доктора Ігоря Скочиляса, який мріяв про цю конференцію.

Святослав подякував усім, які зібралися тут, у Римі, щоб за допомогою сучасної об'єктивної наукової методології заглибитися в час та епоху Замойського синоду, щоб краще усвідомити, який тоді вплив мав Замойський синод не лише для київського унійного християнства, а й для інших Східних Католицьких Церков.

Замойський синод – локальний собор Київської унійної митрополії, який відбувся в Замості (нині територія Польщі) під головуванням митрополита Лева Кішки у 1720 році. Синод був проведений для покращення організації УГКЦ як реакція на реформу російського царя Петра І Російської Православної Церкви, що на протестантський манер підпорядковувала Церкву політичній владі.