Монахи Почаївської лаври поскаржились предстоятелю УПЦ на знущання намісника монастиря та знищення лаврських стародруків

«Звертаємось до Вас, як можливо до останньої церковної інстанції. Хочемо донести до Вас стан справ в нашій обителі. Вже багато років ми терпимо знущання словесні, моральні, а деколи й рукоприкладство від намісника. Можливо так треба виховувати нас в послусі ігумену перетворюючи «ветхого человека» в нового, оновленого у Воскреслому Христі.

Кожен з нас прийшов в монастир стати кращим, перемогти фізичне духовним, підкорити плоть духові. Ми прийшли в старовинне, намолене місце де віками сяє слава Пресвятої Богородиці в Її Чудотворній Стопі та Чудотворній Іконі. Де в давні часи прославився преподобний Іов, а новітні преподобний Амфілохій. В місце, яке відстоювали і будували потом і кров`ю монахи. Були вчені монахи, богослови, визначні діячі відомі далеко за Почаєвом і Україною, і були також прості, які щодня іменем Божим Ісусовою молитвою перемагали диявола. Обитель наша росла і міцніла, збагачувалась духовно і матеріально.

Одним з головних, відомий промислів яким прославились Почаївські іноки було книгодрукування. Спочатку це рукописні книги, зокрема прп. Іов разом з монахами писав вручну книги, потім це лаврська друкарня яка була при Православних, уніатах і знову православних аж до І-ої Світової.

Ви знаєте, бо були намісником і застали живими тих монахів які відстоювали обитель при Хрущові, які подвизались ще за часів Польщі, народжених до появи радянського союзу. Люди які теплою вірою вчили духовно жити черпаючи мудрість в молитві і повчаннях Святих Отців, які вони читали і передавали молодшому поколінню монахів і мирянам під час проповідей і настановах сповіді.

Все, що віками збиралось в Лаврі і те що збереглось завдяки стоянню в вірі і любові до Бога наших наставників-отців сьогодні… не примножується, а навпаки знецінюється. Здавалося б Лавра переживає розквіт, обростає новими спорудами і собором, але пустіє всередині. Не кількістю людей, а якістю. Наростаюча помпезність служб і свят це не більше ніж спроба затулити собою і своєю персоною все що було до. 

Ми терпимо коли нас обзивають, смиряють, коли годують неякісною їжею через те що на пересмаженій олії готують і ми псуємо шлунково-кишковий тракт, зриваємо спини, руки і ноги на безкінечних погрузках-розгрузках, будуванні-розбиранні та іншій рабській праці. Ми прийшли сюди вмерти, щоб ожити з воскреслим Христом. Але тепер ми бачимо, що нас хочуть і позбавити цього. Яким чином? Дуже просто. У нас вибивають з-під ніг орієнтир який веде до Христа. Уже два тижні як палиться, горить в котельні наша бібліотека. Горять не тільки нові книги, а горять і стародруки. Видання вже неіснуючої нашої, Почаївської типографії 18 сторіччя. Горять тільки через те, що вони уніатські. Ними ніхто не користується на службах, вони лежать в хранилищі, але є одна чітка установка. Ніщо і ніхто не повинен нагадувати що в монастирі був хтось хто більш сяяв чеснотами від владики Володимира.

З його благословіння десять іноків на чолі з ієромонахом Никодимом Шамайлом два тижні перебирають і палять всю бібліотеку.

Раритети, які зберігали і примножували ціною власного життя і здоров`я в невтомній праці наші покійні наставники. Тепер ми не зможемо піти в бібліотеку і потримати в руках дореволюційний томик. В усьому світі люди бережуть культурну спадщину, а в нашій обителі це все палиться в угоду прихотям однієї людини.

Де ми маємо черпати настанови чернецького життя, в бібліотеці чи в інтернеті? В творах святих отців завжди монахи черпали мудрість, росли духовно, збагачували себе і весь світ. Кого збагатив цим діянням наш намісник? Він задовольняє свою гординю і амбіції ціною спасіння і духовного росту братії, ціною втрат які в цьому понесла вся наша Церква, адже це не просто загально-церковне надбання, а й загальнонародне.

І це ми розповіли тільки про бібліотеку, а ще є ризниця, ще є храми та архітектурний комплекс, ще інші сторони життя такі як наші монастирські традиції, які перервались в недавні часи.

Вимагаємо від Вас втрутитись особисто в стан справ, відсторонити владику від несення обов`язків намісника і забрати його з Лаври, очолити комісію по розбору всього об`єму тих проблем які є в монастирі. Про це вже почав гудіти інтернет, про це вже почали говорити люди не церковні. 

Наостанок хочемо Вам нагадати слова Біблії проте, що за сиріт заступається Сам Бог, а ми сироти. Тому що той, хто мав стати нам батьком і наставником гірше відчима. Ви глава Української Церкви, Апокаліпсис називає глав Церков Ангелами. Ангел це служитель Божий, вісник, посланник який несе Мир. 

Віримо, що Ваше втручання принесе Мир, який вже не один десяток років порушений в обителі. Але, якщо Ви проігноруєте цей лист ми будемо писати далі. В газети, інтернетресурси, високі кабінети на всіх щаблях влади, іншим релігійним лідерам та спільнотам як в Україні, а якщо буде потреба то й за її межами. Проте ми впевнені що до цього не дійде, а в церковно-правовому полі Ви як Предстоятель зможете навести порядок твердим словом і ділом. Віримо Вам як Божій людині!!!»