Синод ПЦУ прибрав з церковного календаря шанування російських святих

Також було додано свята шановані в інших помісних православних церквах

14 липня пройшло чергове засідання синоду ПЦУ, на якому, поміж іншого, було оновлено церковний календар. За поданням синодальної Календарної комісії було вирішено «внести до офіційного Церковного календаря Православної Церкви України зміни згідно до пропозицій синодальної Календарної комісії (за додатком), зокрема включивши до нього дні пам’яті особливо шанованих святих, прославлених іншими Помісними Православними Церквами, а також тих, які звершували своє служіння в Україні, і виключивши з календаря низку днів пам’яті, які мають місцеве значення лише для Російської Православної Церкви» (рішення №38.

Так, з церковного календаря ПЦУ прибрали такі свята, пов’язані із РПЦ:

14 лютого – день перенесення мощей мучеників благовірного князя Михаїла Чернігівського і боярина його Федора (1578), оскільки це було примусове вивезення мощей святих з Чернігова до Москви за наказом царя Івана Грозного.

22 квітня – день перенесення мощей благовірного князя Всеволода, у святому хрещенні Гавриїла (1834), оскільки це є місцеве свято у м. Псков з нагоди перенесення мощей від попереднього місця спочинку до головного храму міста.

22 жовтня – згадку Казанської ікони Божої Матері, оскільки це місцеве святкування було встановлене в Московській державі на згадку про «звільнення Москви від поляків» в 1612 р.

17 серпня – згадку Свенської ікони Божої Матері, оскільки це є місцеве свято РПЦ. Цей день святкування був встановлений в Російській імперії в 1815 році на згаду про визволення м. Брянська від «нашестя наполеонівських військ у 1812 році».

28 червня – згадку ікони Божої Матері «Троєручиця», оскільки це місцеве святкування було встановлене в РПЦ на згадку про привезення списку чудотворного образу з Афону до Москви у 1661 р.

13 жовтня – згадку ікони Божої Матері «Іверська», оскільки це локальне (місцеве) святкування було встановлене в РПЦ на згадку про привезення списку чудотворного образу з Афону до Москви у 1648 р.

13 серпня – згадку Семистрільної ікони Божої Матері, оскільки саме ця дата святкування є місцевою в Росії і була встановлена на згадку про визволення м. Вологди від чуми в 1830 р.

1 вересня – згадку ікони Божої Матері Чернігівсько-Гефсиманської (1869), оскільки це локальне свято РПЦ. Православна Церква України шанує Чернігівсько-Іллінську ікону Божої Матері на загальноцерковному рівні. Чернігівсько-Гефсиманська ікона – це список Чернігівсько-Іллінської шанованої ікони Божої Матері, який подарувала поміщиця Олександра Філіпова новоутвореному Чернігівсько-Гефсиманському скиту Троїце-Сергієвої лаври в м. Сергієв Посад Московської області, який був в 1921 році закритий радянської владою, а на сьогоднішній день на більшій частині території колишнього скита знаходиться російська військова частина.

1 серпня – свято Всемилостивого Спасителя (Спаса) та Пресвятої Богородиці (1164), яке встановлене в РПЦ і присвячене на згадку перемоги Суздальського князя Андрія Боголюбського над волзькими булгарами.

5 липня – згадку знайдення мощів преподобного Сергія, ігумена Радонезького (1422), як місцеве свято РПЦ.

24 серпня – згадку перенесення мощів святителя Петра, митрополита Київського, всієї Руси чудотворця (1479), оскільки це було перенесення з одного собору московського Кремля в інший.

31 березня – пам’ять митрополита Московського Іони, який титулував себе митрополитом Київським. Митрополит Іона всупереч канонам, без соборних рішень і благословення Вселенського Патріарха розділив Київську Митрополію, утворивши фактично окрему Московську, і після цього намагався встановити контроль над Київською кафедрою, де був поставлений інший митрополит.

Ці рішення очікувано викликали роздратовану реакцію в Москві. Так, заступник голови Синодального відділу із взаємодії Церкви із суспільством та ЗМІ РПЦ Вахтанг Кіпшидзе написав, що «українські розкольники продовжують зачистку російських ікон і святих» начебто з благословення «фанарського патрона» (тобто, патріарха Варфоломія). Він назвав внутрішні рішення ПЦУ «жахливим експериментом на людях», а саму ПЦУ – «квазі-релігійними зомбі».

Нагадаємо, що «Релігія в Україні» писала про те, що в календарі ПЦУ досі залишились згадки про російських канонізованих діячів (див.

Дар’я Морозова «Російські святі в українському іконостасі: Андрій Боголюбський, Олександр Невський та Іона Московський»).

 .