Голова Спілки ветеранів Афганістану, Герой України Сергій Червонописький ініціює кримінальну справу проти єпископа УПЦ

15 лютого, у День воїнів–інтернаціоналістів, до меморіалу загиблим «афганцям», що біля Воскресенської церкви УПЦ у центрі Києва, прийдуть із квітами керівники держави і міста, ветерани, родичі й друзі воїнів. Проте між релігійною громадою воїнів-«афганців» та духовенством УПЦ досі не вщухає конфлікт.

15 лютого, у День воїнів–інтернаціоналістів, до меморіалу загиблим «афганцям» у центрі Києва прийдуть із квітами керівники держави, урядовці, керівники міської держадміністрації, ветерани, родичі й друзі воїнів. Але невідомо, хто у пам’ятний день відслужить панахиду за загиблими. Між релігійною громадою воїнів-«афганців» та духовенством УПЦ (МП) не вщухає конфлікт за право володіння Свято-Воскресенською «афганською» церквою, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Україну молоду.

«На початку серпня 2012 року члени парафіяльної ради, зокрема і я, випадково дізналися, що 17 липня єпископ Феодосій, призначений до нас настоятелем, в обхід парафіяльних зборів подав до Київської міськдержадміністрації заяву про зміни до статуту Воскресенської парафії та зміни у назві нашої релігійної громади. І викинув iз її назви навіть згадку про загиблих в Афганістані», — починає свою розповідь голова Спілки ветеранів Афганістану України Сергій Червонописький.

Раніше, 15 лютого 2012 року, на нараді представників уряду України і громадських організацій воїнів–інтернаціоналістів прем’єр–міністр Микола Азаров пообіцяв Червонопиському роздобути грошей на ремонт «афганської» церкви. Невдовзі уряд справді виділив 2,19 мільйона гривень iз держбюджету. І в грудні Національний Києво–Печерський історико–культурний заповідник за результатами тендеру уклав угоду з ПП «АСМ–Максимум» на протиаварійні роботи комплексу споруд Воскресенського храму. Ця церква, хоча й не є частиною Києво–Печерської лаври, але входить до складу заповідника. Вона побудована 1696 року і, згідно з досі чинною постановою Ради Міністрів УРСР 1963 року, є пам’яткою національного значення.

«Ще гроші не надійшли, а владика Феодосій уже став про них турбуватися, — розповідає кореспонденту ветеран війни в Афганістані адвокат Олег Виборнов. — Він таємно перереєстрував релігійну громаду на своє ім’я, на власну адресу, змінив усі реквізити і відкрив у банку рахунок, зробив нову печатку. Відтоді церква стала ніби його приватним підприємством, з усіма необхідними атрибутами юридичної особи. Це при тому, що приміщення орендує наша релігійна громада. Договір із заповідником про користування церквою не розірвано. Але він зараз паралельно утворює іншу структуру. І є відомості, що хоче передати цей храмовий комплекс із заповідника у Фонд держмайна».

«Афганці» вже тричі зустрічалися з керуючим справами УПЦ (МП) архієпископом Антонієм — безрезультатно. А 24 січня 2013 року голова Української спілки ветеранів Афганістану Герой України Сергій Червонописький подав до Печерського управління МВС України заяву про скоєння громадянином Денисом Снігірьовим (так владика Феодосій записаний у паспорті) «діянь, відповідальність за які передбачена статтями 190, 358 Кримінального кодексу України». На думку ветеранів, досі владика вважав, що проти нього кримінальної справи не порушать — боятимуться гніву Церкви.

Єпископа Феодосія (Снігірьова) призначили настоятелем Воскресенської церкви пам’яті загиблих «афганців» у 2011 році. Доти 37–річний владика опікувався каплицею Єфросинії Полоцької, що на Володимирському ринку. Перед тим закінчив Московську духовну академію, служив у Калузі. Перевівся в Україну і очолив тут філію міжнародного громадського руху «Слов’янський молодіжний союз» (штаб–квартира — у Санкт–Петербурзі). У червні 2011–го керівництво УПЦ призначило владику ще й головою новоствореного Синодального відділу у справах пастирської опіки воїнів–інтернаціоналістів. На його сайті значиться, що відділ, зокрема, планує збирати кошти для допомоги ветеранам–афганцям.

За словами голови Київської ради сімей загиблих в Афганістані, дружини загиблого офіцера Тетяни Ліскіної, коли попереднього настоятеля церкви Сергія Крюка перевели на Володимирський ринок, а сюди прислали владику Феодосія, стало набагато важче з фінансами. «Це єдиний храм, який міг надати сім’ям загиблих невеличку допомогу, — каже Тетяна Петрівна. — Ми самотужки утримуємо храм. А частину зібраних грошей передавали дітям загиблих — студентам і вдовам».

Проте з призначенням настоятелем владики Феодосія ситуація змінилася.

«Для них наш храм є тільки місцем заробітку, — переконує Сергій Червонописький. — За цей час жоден із священнослужителів не відвідав членів нашої громади інвалідів–спинальників, які не можуть ходити, не провів духовної бесіди з членами громади. Наші натяки на необхідність благодійної діяльності церкви на підтримку інвалідів та сімей загиблих, а потім і прямі вимоги такої діяльності викликали обурення владики Феодосія».

Документ, за яким єпископа Феодосія призначили настоятелем Воскресенського храму, підписаний 23 лютого 2011 року. Голова парафіяльної ради Сергій Червонописький у цей час перебував на реабілітації після інфаркту. А 30 травня 2012 року владику Феодосія призначили ще й головою парафіяльної ради Воскресенської церкви. Про це своє призначення владика Феодосій повідомив просто на відспівуванні померлої керівнички комітету сімей загиблих в Афганістані Алли Шипової. «Під час відспівування він витягнув указ про своє призначення і натякнув, що «афганцям» тепер слід звідси піти, — згадує Тетяна Ліскіна. — Бо храм і прихрамові будівлі, мовляв, належать тепер йому».

Червонописький додає: «Порушуючи охоронний договір, єпископ Феодосій розмістив у приміщеннях храмового комплексу своє житло, кухню, туалети й душову. У дворі вже розбите покриття — сюди священнослужителі постійно заїжджали на дорогих позашляховиках. Постійний рух автомобілів біля церкви довів до руйнування опорну стіну, ґрунт просів, а ґрунтові води піднялися. По всій церкві пішли тріщини».

Захищаючись від парафіян-«афганців», 24 липня владика оголосив у ЗМІ про «збройний напад на церкву». Через кілька днів парафіяльні збори більшістю голосів висловили єпископу Феодосію недовіру і виключили його зі складу громади. «Ми звернулися до керівництва УПЦ iз проханням призначити настоятелем священика, який брав участь у бойових діях — таких є чимало, — розповідає Олег Виборнов. — Але ніхто на це не звернув уваги. Начебто нас і немає».

Журналіст попросив прокоментувати ситуацію прес–секретаря УПЦ протоієрея Георгія Коваленка. «Проблеми і суперечки всередині громади так званого Афганського храму періодично виникали, — каже отець Георгій. — Це питання навіть розглядали на рівні Священного Синоду. Але для Церкви головне, щоб храм цей був відкритий і в ньому звершувалося богослужіння. Всі інші питання мають вирішувати в дусі християнської любові й у відповідності до церковних канонів і традицій».

Священний Синод постановив через конфліктну ситуацію «передати храм Воскресіння Христового з довколишніми спорудами у розпорядження Київської духовної академії». Але адвокат Олег Виборнов наголошує, що тільки власник має право передавати щось комусь у розпорядження, а храм поки що — у власності держави. Утім, після цієї зміни керівництво УПЦ направило додаткового священика — проректора Київської духовної академії МП отця Сергія Ющика. Громада його добре прийняла і невдовзі подала до канцелярії УПЦ прохання — призначити отця Сергія настоятелем Воскресенської церкви. До того ж, владика Феодосій уже півроку не з’являється у храмі, кажуть парафіяни.

Поки що ветерани не отримали відповіді.

Нагадаємо, що у 1991 р. релігійній громаді ветеранів війни в Афганістані та членів сімей загиблих киян держава передала храм Воскресіння Христового по вул. Лаврська, 17. Силами і коштами ветеранів, сімей загиблих та Української спілки ветеранів Афганістану (УСВА) занедбаний храм, який доти використовували як складське приміщення, відновили. У 1994 році навпроти храму поставили пам’ятник усім загиблим в афганській війні українцям. Після релігійного розколу 1992 року «афганська» релігійна громада опинилась в УПЦ (МП).