Архієрейський Собор УПЦ КП ухвалив рішення з важливих церковних і суспільних питань

11 березня під головуванням Патріарха Філарета та за участі всього єпископату відбулося засідання позачергового Архієрейського Собору УПЦ Київського Патріархату...

11 березня в Синодальній залі Київської Патріархії під головуванням Патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета та за участі всього єпископату відбулося засідання позачергового Архієрейського Собору УПЦ Київського Патріархату. Собор ухвалив постанови та низку заяв і звернень, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на сайт УПЦ КП.

У "Заяві Архієрейського Собору УПЦ Київського Патріархату з приводу російської окупації Криму та проявів сепаратизму", зокрема, зазначається: "керівники Росії, їхні поплічники з числа сепаратистів, неправдомовці-пропагандисти, які свідомо брешуть про події в Україні, і всі, хто причетний до нинішньої російської агресії проти нашої держави – вже порушили три головні заповіді Божі: не кради; не говори неправдивого свідчення на ближнього твого; не бажай дому ближнього твого... (і) нічого, що у ближнього твого (Вихід 20:15-17). Зараз до своїх гріхів вони готуються додати ще один – порушити заповідь «Не вбивай» (Вихід 20:13), вчинивши каїновий гріх через пролиття крові синів і дочок братнього українського народу".

Собор наголошує, що "кремлівські лідери діють так само, як Гітлер: брехнею обдурюють власний народ, військовою силою захоплюють землі сусідів, виправдовуючи себе інтересами російської нації".

Крім того, УПЦ КП висловила "глибоке розчаровання позицією Російської Православної Церкви і особисто її глави Патріарха Кирила, які по суті нічого не роблять, щоби не допустити кровопролиття. Більше того – низка представників РПЦ, включно з найближчими до Патріарха Кирила особами, публічно виправдовують і схвалюють агресію проти України, називають загарбників «миротворцями»". Також УПЦ КП висловила " засмученість тим, що Предстоятелі Помісних Православних Церков, які нещодавно збиралися у резиденції Вселенського Патріарха в Константинополі, у підсумковому документі зустрічі обмежилися щодо агресії Росії проти України лише загальними висловами".

Сробор звернув увагу української влади та міжнародного співтовариства на "утиски, яких вже зазнає українська громада в Криму з боку окупантів та їхніх поплічників" і  звернувся до міжнародного співтовариства із закликом "зупинити російську агресію проти України".

Київський Патріархат благословляє військовослужбовців і весь український народ "твердо стояти на захисті незалежності України" і "просить Всемогутнього Бога зупинити беззаконня і напоумити загарбників полишити українську землю".

У "Звернення до УПЦ (Московського Патріархату) з приводу необхідності невідкладного подолання розділення Православної Церкви в Україні і утворення єдиної Помісної Православної Церкви" висловлено: "бажання здійснити це об’єднання на основі канонічного порядку і традицій Православної Церкви".

Вказуючи на те, що досі Православна Церква не має єдиного визначеного порядку проголошення автокефалії, Собор УПЦ КП відстоює думку, яка була висловлена на Соборі УПЦ (МП) 1-3 листопада 1991 р.: "Незалежна Церква у незалежній державі є канонічно виправданою та історично неминучою". При цьому Собор УПЦ КП зазначив, що під цим рішенням стоять підписи всіх тогочасних архієреїв УПЦ, в тому числі і нинішнього місцеблюстителя престолу УПЦ митрополита Онуфрія (Березовського).

Собор УПЦ КП нагадує, що "починаючи з 2009 р. кілька разів за церковними і політичними каналами від імені особисто Патріарха Кирила нашому Предстоятелю надходили пропозиції в обмін на повернення до складу РПЦ – повернути йому всі попередні посади". Звідси робиться висновок: "Лише один цей факт вже яскраво свідчить, що насправді Московська патріархія піклується не про дотримання канонів, а про збереження влади над Україною".

Собор УПЦ КП запевняє, що "Київський Патріархат не заохочує, не підтримує і не схвалює погромів чи захоплень храмів УПЦ МП, висловлюється за "мирний шлях" подолання розділення і закликає всіх прихильників УПЦ КП "не піддаватися на жодні провокаційні заклики, пам’ятати про свою християнську гідність та відповідальність".

УПЦ КП вітає створення двома Церквами комісій для ведення діалогу і для успішного здійснення діалогу пропонує УПЦ (МП) "дати ствердну відповідь з трьох питань:

– безумовна підтримка державної незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України – адже згідно до 34 Апостольського та інших правил, відповідно до історичної традиції Православної Церкви державна незалежність є однією з передумов буття Помісної Церкви;

– підтримка європейського напрямку розвитку України, в тому числі асоціації України та Європейського Союзу – як гарантії збереження незалежності і територіальної цілісності України та підтвердження вибору святого рівноапостольного князя Володимира на користь християнської європейської цивілізації;

– підтримка остаточної мети – подолання існуючого розділення та утворення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви".      

Також на переконання Собору УПЦ КП діалог слід вести не лише у центрі, але і на місцях: "Вважаємо обов’язково необхідним створення комісій для діалогу в єпархіях, де у безпосередньому спілкуванні архієреїв і духовенства двох Церков можна знаходити шляхи вирішення багатьох насущних проблем".

У "Заяві з приводу підсумків Сінаксу – зібрання Предстоятелів Помісних Православних Церков у Константинополі 6-9 березня 2014 р." заявляється позиція УПЦ КП щодо питання проголошення і визнання автокефалії: "Позиція Київського Патріархату з питання автокефалії залишається незмінною та викладена у низці документів, зокрема у Історико-канонічній декларації «Київський Патріархат – Помісна Українська Православна Церква» (2007 р.), Соборному слові «Про Помісну Українську Православну Церкву – Київський Патріархат» (2010 р.), рішенні Священного Синоду (Журнал засідання №1 від 23 січня 2010 р.) щодо підсумків роботи Міжправославної підготовчої комісії, яка засідала з 10 по 16 грудня 2009 р. у м. Шамбезі (Швейцарія)".

Собор УПЦ КП також вважає, що принцип консенсусу під час прийняття всеправославних рішень, затверджений минулим Сінаксом, був обраний за наполяганням Московського Патріархату, але він "не зовсім відповідає соборній традиції древності". Натомість УПЦ КП пропонує розглядати на Сінаксі питання автокефалії разом з представниками Київського Патріархату як зацікавленої сторони з багатомільйонною паствою.

Окремо Собор УПЦ КП звернув увагу на ситуацію, що склалася у Православній Церкві Чеських земель і Словаччини: "Ми бачимо, що переважною більшістю Помісних Церков поставлено під сумнів законність обрання нового Предстоятеля цієї Церкви. Підставою цього було відсторонення її Місцеблюстителя і проведення засідань Синоду і Собору без його згоди та участі. Не вдаючись у детальний розгляд цієї справи хочемо наголосити, що так званий Харківський собор 1992 р. був проведений також без участі та згоди не просто Місцеблюстителя, а законного Предстоятеля УПЦ. Тому якщо Помісні Православні Церкви є послідовними у своїй позиції, вони повинні у однакових випадках дотримуватися однакової позиції".

Наостанок Собор УПЦ КП свідсить, що "в Україні немає ніякої реальної загрози «насильницького захоплення святих монастирів і храмів», а будь які заклики до таких дій ми також неодноразово засуджували і засуджуємо".

Також, "попри заяви представників Московського Патріархату, які трактують слова Послання як заклик «до подолання розколу» в Україні, у самому Посланні церковна ситуація в Україні не характеризується терміном «розкол»".

Київський Патріархат переконує, що відсутність офіційного спілкування УПЦ КП з іншими Помісними Православними Церквами "є наслідком не нашої позиції – бо ми прагнемо такого спілкування і все робимо для цього – а плодом дій наших братів, в першу чергу Московського Патріархату, який робить все для нашої ізоляції".

Собор схвалив діяльність Патріарха Філарета, Священного Синоду та Вищої Церковної Ради УПЦ КП, "спрямовані на невідкладне подолання розділення Православної Церкви в Україні і утворення єдиної Помісної Православної Церкви", а також затвердив рішення і постанови Синоду УПЦ КП за міжсоборний період.