Відбувся міжправославний круглий стіл щодо статусу УПЦ та подолання церковного розділення

У заході взяли участь представники УПЦ КП, УПЦ (МП), Елладської Православної Церкви, Міжнародної академії богословських наук тощо...

11 грудня за організаційної участі представників Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія й Карпатського університету імені Августина Волошина, Волинської православної богословської академії Української Православної Церкви Київського Патріархату, Академії філософії та теології Лангадської митрополії Елладської Православної Церкви, Міжнародної академії богословських наук на базі УУБА та КаУ, а також кліриків Київської та Мукачівської єпархій Української Православної Церкви (Московський Патріархат) – в м. Ужгороді відбулося засідання науково-богословського круглого столу «Історичні особливості церковно-канонічного статусу Української Православної Церкви та шляхи подолання розділення Православних Церков в Україні на сучасному етапі», повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на УУБА.

Перше науково-богословське зібрання з цієї тематики за участі представників вищих духовних навчальних закладів Української Православної Церкви (Московського Патріархату), Української Православної Церкви Київського Патріархату й Української Автокефальної Православної Церкви відбулося в червні 2013 року на базі Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія з благословення блаженнійшого Володимира (Сабодан), митрополита Київського і всієї України. Тож перед початком роботи цьогорічного наукового зібрання його учасники хвилиною мовчання вшанували пам'ять митрополита Володимира.

На обговорення науково-богословського круглого столу було винесено такі питання:

– історичні етапи християнізації та церковного будівництва в Україні;
– канонічно-правовий статус офіційно діючих Православних Церков в Україні;
– догматично-канонічні основи християнського віровчення, що визнаються та сповідуються офіційно діючими Православними Церквами в Україні;
– церковна політика та діяльність офіційно діючих Православних Церков в Україні в умовах військово-окупаційної агресії Російської Федерації;
– церковно-історичний та канонічно-правовий досвід створення й утвердження помісних Православних Церков;
– Українське православ'я як чинник консолідації Української Держави і єднання українського народу;
– концептуальні засади та практика реалізації церковно-державних відносин: зарубіжний і вітчизняний досвід;
– шляхи подолання церковних розділень у практиці помісних Православних Церков;
– богословсько-догматичне розуміння розділення Православних Церков.

Участь у роботі науково-богословського зібрання взяли доктор богословських наук, доктор юридичних наук, професор архімандрит Віктор Бедь, доктор богословських наук, доцент архімандрит Діодор Муратов, доктор філософських наук, професор Майя Артьомова, доктор юридичних наук, професор Микола Дідик, доктор богословських наук, доцент Сергій Урста, доктор богослов'я, доцент протоієрей Сергій Микуланинець, доктор богослов'я протоієрей Ігор Ковальчук, доктор богослов'я, доцент ієрей Федір Шутко, доктор філософії, кандидат політичних наук, доцент Євген Гайданка, кандидат богослов'я Михайло Мірецький, кандидат богословських наук ієрей Ярослав Чернюк, аспірант Ілля Михайлов, аспірант Юрій Ропонич та інші.

Підбиваючи підсумки роботи науково-богословського круглого столу, головуючий архімандрит Віктор Бедь поділився своїми міркуваннями, зосередивши увагу учасників зібрання на таких висновках:

"– витоки християнізації на українських землях сягають середини І ст. і починаються з місіонерської діяльності на теренах Скіфії-Русі-України українського апостола Андрія Первозваного;
– первинний етап церковного будівництва на теренах України розпочинається із заснування і діяльності Скіфської єпархії (середина ІІ ст. – середина ІХ ст.) та низки інших єпархій Причорномор'я;
– організаційно-правове визнання і будівництво церковної інституції в Римській імперії розпочинається в першій чверті ІV ст. Державна влада в цьому процесі відіграє первинне та вирішальне значення;
– при розпаді Римської імперії (зокрема і її східної частини) та у процесі подальшого церковного будівництва на теренах новопроголошених держав пріоритетне право та ініціатива щодо проголошення і становлення національних помісних Православних Церков належало політичній владі тієї чи іншої держави. Тож держава відігравала і відіграє первинну роль у питаннях правового заснування і державного визнання земних інституцій помісних Православних Церков;
– у 862 (3) р. за правління блаженного князя Київського Оскольда із династії Кия та преподобного Фотія, патріарха Константинопольського, в Русі-Україні було засновано Руську (Українську) Церкву з центром митрополії в Києві;
– у 1686 р. з порушенням церковних канонів і без рішення Священного Синоду чи Собору Константинопольського патріархату Українську Церкву з центром митрополії в Києві було перепідпорядковано Московському патріархату за активної участі московської царської влади;
– у 1721 р. московським царем-імператором Петром І з грубим порушенням церковних канонів первинну Українську Церкву (862 р.) було ліквідовано, а Київську митрополію перетворено в рядову єпархію Російської Православної Церкви на теренах новопроголошеної Російської імперії;
– у 1921 р., в часи відновлення державної незалежності та проголошення Української Народної Республіки, українськими православними вірними і духовенством було засновано Українську Автокефальну Православну Церкву, процес визнання якої було перервано внаслідок втрати Україною державної незалежності і масових московських комуністично-радянських репресій проти кліру та вірних УАПЦ в 30-х роках минулого століття;
– в 1990 р. в умовах наростання політичних процесів щодо майбутнього розпаду московської комуністично-радянської імперії СРСР та відновлення державної незалежності України Російською Православною Церквою ухвалено рішення про перейменування Українського екзархату РПЦ (МП) в Українську Православну Церкву як свою складову структуру і наділення її правами незалежності в управлінні та широкої автономії у складі Московського патріархату;
– в 1990 р. в Україні відбулось відновлення діяльності Української Автокефальної Православної Церкви (заснованої 1921 р. в УНР);
– в 1992 році, після відновлення державної незалежності України, в результаті об'єднання частини вихідців з Української Православної Церкви Московського патріархату й Української Автокефальної Православної Церкви засновано Українську Православну Церкву Київського патріархату;
– всі три діючі Православні Церкви в Україні (УПЦ МП, УАПЦ і УПЦ КП) офіційно зареєстровані та визнані Українською Державою і наділені рівними правами та обов'язками. Окрім того, всі три православні юрисдикції сповідують та проповідують одне і те саме догматично-канонічне вчення Вселенської Христової Церкви;
– внаслідок історичних подій та міжцерковного протистояння в Україні, зокрема негативного втручання в ці процеси Московського патріархату і політичної влади Російської Федерації, жодна із православних юрисдикцій в Україні як самостійна церковна структура не перебуває в євхаристійному спілкуванні з іншими помісними Православними Церквами. Але це не означає, що кліриками і вірними цих церковних утворень не здійснюється богоугодне богослужіння у відповідності до прийнятих Вселенською Православною Церквою догматичних положень і канонів;
– Українська Православна Церква Московського патріархату перебуває в євхаристійному спілкуванні з іншими помісними Православними Церквами виключно як складова структура Російської Православної Церкви на теренах України, а не як самостійна Церква;
– у відповідності до догматичних і канонічних норм Вселенської Православної Церкви та оприлюдненої канонічно-правової позиції Константинопольської Православної Церкви, історична територія Русі-України (держави України) як нині, так і в минулому належить до канонічної території Вселенського патріархату;
– згідно з канонічним правом, яке встановлено і визнається всіма помісними Православними Церквами, в умовах відновлення державної незалежності українські православні мають цілковите історичне і канонічне право на відновлення своєї церковної структури й утвердження єдиної помісної Української Церкви;
– зважаючи на бажання переважної більшості православних громадян України об'єднатися в лоні єдиної помісної Української Православної Церкви з метою належної державної та національної єдності й безпеки, Українська Держава, враховуючи світовий досвід щодо церковного будівництва, повинна брати більш активну участь у дієвому подоланні розділення православних в Україні й утвердженні автокефалії Української Церкви".

За результатами роботи науково-богословського круглого столу ухвалено відповідну резолюцію та рекомендації, які будуть опубліковані та надіслані до зацікавлених церковних структур, державних органів влади і місцевого самоврядування.