УПЦ КП засуджує «Львівський псевдособор» і пропонує УГКЦ формулу примирення

З нагоди 70-ліття так званого Львівського собору Прес-центр Київської Патріархії оприлюднив 9 березня заяву, в якій прокоментував ставлення УПЦ КП до зазначеної події...

З нагоди 70-ліття так званого Львівського собору Прес-центр Київської Патріархії оприлюднив заяву, в якій прокоментував ставлення УПЦ КП до зазначеної події, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на сайт УПЦ КП.

"Цими днями виповнюється 70 років від часу проведення так званого Львівського собору, на якому було проголошено «ліквідацію Української Греко-Католицької Церкви». Також було заявлено про «возз’єднання УГКЦ з Російською Православною Церквою» – тією, до якої українські греко-католики раніше ніколи не належали, — говориться у заяві. — Підступно використавши ідеї єднання з Православ’ям, які у міжвоєнний період об’єктивно мали місце серед частини духовенства і мирян УГКЦ, сталінський режим у 1946 р. з політичною метою організував псевдо-собор. Ця подія була використана як формальна підстава для злочинної заборони існування УГКЦ в межах Радянського Союзу, подальших репресій проти єпископату, духовенства і вірних цієї Церкви.

З благословення Патріарха Філарета Прес-центр Київської Патріархії "засвідчує, що Київський Патріархат вважає так званий Львівський собор не проявом соборної церковної волі, а плодом пригнічення свободи віросповідання". Адже "зібрання лише окремої частини церковних діячів, заохочене і проведене світською владою з метою силою примусити всю Церкву до бажаних владі рішень, не може вважатися справжнім Собором".

Прес-центр Київської Патріархії додає, що Православна Церква в Україні у радянський час також не раз зазнавала на собі подібні методи владного тиску. Так, була майже повністю знищена УАПЦ. Гонінням та тискові влади піддавався і Український Екзархат РПЦ, Римсько-Католицька Церква, Грузинська Православна Церква, Вірменська Апостольська Церква, Об’єднання євангельських християн-баптистів, Лютеранська Церква, юдейські й мусульманські об’єднання та інші, нагадує прес-центр.

Тому в УПЦ КП "поділяють скорботу українських греко-католиків через ті страждання і втрати, які їм довелося пережити внаслідок радянських репресій" і "маючи власний історичний досвід перенесення гонінь від вороже налаштованої політичної влади, в тому числі із залученням до цих гонінь певних церковних діячів, ми добре розуміємо біль наших братів", говориться у заяві.

Прес-центр Київської Патріархії зазначає: "Так званий Львівський собор ми порівнюємо із так званим Харківським собором. На першому не було Першоієрарха УГКЦ та єпископів, а присутні священики перебували під тиском радянської влади. На другому не було Предстоятеля УПЦ, а єпископи діяли таємно від духовенства і церковного народу, всупереч церковним правилам та перебуваючи під світським впливом. Тому, на нашу думку, цілком справедливо і так званий Львівський собор 1946 року, і так званий Харківський собор 1992 р. визнавати неканонічними і з церковної точки зору – не дійсними".

В УПЦ КП переконані, що такі події, зокрема "гіркі сторінки взаємовідносин між православними і греко-католиками, мають однією з головних причин відсутність власної, незалежної Української держави".

Тому пропонується "і тим, хто належить до Київського Патріархату, і тим, хто належить до УГКЦ... виявляти мудрість і стриманість, робити висновки з подій минулого, не піддаватися на провокації та намагання розпалювати між нами ворожнечу".

Як спільне завдання УПЦ КП і УГКЦ у заяві висувається "допомога українському народу захистити державну незалежність, відновити мир, сприяти суспільному порозумінню". А у майбутньому  – привести до плідного результату діалог порозуміння і примирення, оскільки "понад чотири століття історії наповнені гіркими подіями, вчинками, за які православні та греко-католики мають просити одне у одного прощення".

УПЦ КП сподівається, що формула примирення «Прощаємо і просимо про прощення!», яка у час після завершення ІІ Світової війни дала плоди у відносинах між низкою європейських народів, в тому числі між українським і польським народами – буде плідною і для примирення «Руси з Руссю» – українських православних і українських греко-католиків.

Нагадаємо, що УПЦ (МП) розглядає «Львівський псевдособор» 1946 року лише в контексті наслідків Берестейської унії.