Глава УГКЦ розповів, за яких умов можливе примирення з Росією і РПЦ

Верховний архієпископ Святослав у своїй Доповіді «Україна – Польща – Росія: чи можливі мир і поєднання?» з нагоди до 1050-річчя Хрещення Польщі висловив переконання, що для українсько-російського добросусідства немає альтернативи...

Глава Української Греко-Католицької Церкви Верховний архієпископ Святослав у своїй Доповіді «Україна – Польща – Росія: чи можливі мир і поєднання?» на Гнєзненському з'їзді з нагоди до 1050-річчя Хрещення Польщі, що проходив під гаслом “Європа нових початків. Сила християнства, що визволяє”, висловив переконання, що для українсько-російського добросусідства немає альтернативи, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на сайт УГКЦ.

«Дивлячись на теперішню ситуацію з перспективи французько-німецько-польських відносин після Другої світової війни, ми бачимо, що для українсько-російського добросусідства немає альтернативи. Обидва народи належать до одного і того  географічного ареалу Східної Європи, і ніхто не змінить факту, що сусідують один із одним», – сказав він.

Однак, додав глава Церкви, існують суттєві перешкоди ідеологічного характеру, щоб процес поєднання міг зрушити з місця.

Говорячи про позицію Росії щодо України Святослав відзначив, що російська влада заперечує право на існування українського народу і його окремої, власної культури.

«Особливо останніми роками, – розповів глава УГКЦ, – найвищі церковні і державні достойники проголошують, що українці й росіяни – це один народ. Така теза і позиція чинять так, що діалог стає неможливим, бо ж не можна провадити розмови з кимось, хто не існує і не має власної окремішності. Представники як державної, так і церковної влади Московського патріархату піддають сумніву сам факт існування незалежної Української Держави. Саме існування української державності вважається агресією Заходу і насиллям над тілом великого російського народу. Тому будь-які заходи, спрямовані на знищення української незалежності, вважаються святою справою, котра додатково виправдовується теологічними поглядами. Це можна коротко проілюструвати твердженням, що так, як є єдиний Бог у Трьох Особах, так само існує єдиний російський народ у трьох нерозлучних постатях: великоруській, білоруській і малоруській, тобто, український. У таких обставинах діалог про поєднання і визнання кривд, взаємно нанесених одне одному, є цілковито заблокований».

Теперішня влада Російської Федерації, продовжив він, намагається реанімувати старі комуністично-геополітичні постулати і неспроможна звинуватити безправ’я комунізму не лише щодо російського і українського народів, але також стосовно інших країн – зокрема польського народу. Президент Росії оголосив, що найбільшою драмою останнього десятиліття ХХ століття був розпад Радянського Союзу. Ситуація загострилася від початку агресії Росії щодо України у 2014 році. Росія надалі декларує, що війна на Донбасі є внутрішнім конфліктом України. Агресія щодо України має характер не лише політичний, але й культурний. Його підґрунтям є відмінні способи світосприйняття. Російські політичні еліти представляють тип мислення, спертий на будуванні російського світу.

«Ця ідеологія російського світу, на мою думку, є останньою легітимізацією через християнську Церкву сучасного колоніалізму», – переконаний очільник УГКЦ.

Тим не менше, на його переконання, хоч би як абсурдно це звучало, але перспективи досягнення порозуміння є, навіть під час теперішніх, проваджених з таким цинізмом воєнних дій.

«Звідки я черпаю таке переконання? – каже духовний лідер греко-католиків, – По-перше, Революція гідності не мала в собі націоналістичного характеру і не була антиросійською подією, бо це був протест проти насилля, корупції і нової форми колоніалізму російської влади. Більшість учасників Майдану розмовляла російською мовою. По-друге, проєвропейський вибір українського суспільства кинув виклик новій російській ідеології, але в жодному разі не російському народові, ані не його культурі чи Російській Православній Церкві. По-третє, близько 60 відсотків солдатів, що помирають за вільну і незалежну Україну, є російськомовними. А російські філософи та культурні діячі, котрі не сприймають регресу російської політичної системи до часів радянської ідеології, приїжджають до України, де почуваються комфортно, оскільки до них ставляться як до вільних громадян. По-четверте, попри офіційну статистику, котра свідчить про 80-відсоткову підтримку в Росії сучасного політичного бачення російської влади, існують значні сумніви щодо її достовірності та об’єктивності. Оскільки повертається радянська система залякування і примусу, люди відповідають інтерв’юерам так, як би вони це робили за часів Сталіна чи Брежнєва. По-п’яте, звичайні прості росіяни не хочуть війни з Україною. Занадто глибокими в людях ще залишаються рани, нанесені пережиттями часів Другої світової війни. Надалі побутує переконання, що не важливо, що буде, аби не було війни».

«Гадаю, що підсвідомий страх суспільства перед війною змушує владу Російської Федерації приховувати присутність російських військ в Україні і шукати виправдання в інших воєнних діях, котрі провадить Росія», – вважає глава УГКЦ.

На переконання Верховного архієпископа Святослава, прагення до зменшення напруги в російсько-українських відносинах і взаємного пробачення та поєднання може з’явитися лише після того, як буде припинена збройна агресія, нормалізовані стосунки на міждержавному рівні, і лише тоді перейдеться до поєднання між людьми.

«З боку Росії, – вважає Предстоятель, – потрібна свідомість усіх вчинених нею кривд сусіднім народам, а це в ситуації, що склалася, видається малоймовірним. У російському інформаційному просторі панує переконання, що Росія ніколи не була агресором і провадила тільки «визвольні» війни, включно з теперішніми діями в Криму і на Донбасі. Православна Церква поки що не в змозі відіграти роль, подібну до тієї, котру виконувала Католицька Церква в німецько-польсько-українському поєднанні, з огляду на її союз із російською владою, інструменталізацію Церкви в ім’я пропаганди «російського міра», а також концепцію еклезіальної єдності, котра розуміється як цілковите підпорядкування. Попри такі відмінності і увесь драматизм ситуації та болісні пережиття, треба шукати шляхів до відбудови ширших добросусідських взаємин між нашими Церквами, народами і державами. Росіяни дивляться на історію стосунків із сусідніми державами з власної перспективи, не зауважуючи часто періодів, позначених гірким пережиттям кривди».

Під час з’їзду глава УГКЦ зустрівся з Президентом Польщі Анжеєм Дудою, вони обговорили питання українсько-польської співпраці.